Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.,за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 січня 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 45356 гривень 67 копійок та 80000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено долю речових доказів по справі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він, за обставин, викладених у вироку, 12 червня 2010 року, в м. Василькові, Київської області, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем «CHEVROLET LACHETTI», д.н.з. НОМЕР_1, порушивши п. п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.10, 2.9а, 11.2, 12.4 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21099», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6, в результаті чого останньому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування зазначеного вказує, що призначаючи ОСОБА_5 покарання та застосовуючи відносно нього ст. 75 КК України, суд, на його думку, не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину та наслідків, що настали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також позицію потерпілого по справі, який наполягав на призначенні засудженому покарання, що належить відбувати лише в умовах ізоляції від суспільства. Не погоджується з визнанням судом обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття засудженого та вважає вирок в частині застосування ст. 75 КК України відносно ОСОБА_5 невмотивованим. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), оскільки в ній не перевірено та не спростовано всіх доводів його апеляції.

В доповненнях до касаційної скарги прокурор вказує, що суд при розгляді справи вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, кваліфікувавши у вироку його дії також за ознакою порушення правил експлуатації транспорту, яка органом досудового слідства інкримінована не була, а також стверджує, що у резолютивній частині вироку контроль за поведінкою засудженого покладено на органи кримінально-виконавчої системи, а не інспекції, як того вимагає ч. 1 ст. 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що судові рішення необхідно скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги і доповнень до неї, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Постановляючи вирок по справі та призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який характеризується позитивно, раніше не судимий, визнав обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття засудженого і часткове відшкодування завданих збитків, обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Між тим, рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням міськрайонний суд ніяк не обґрунтував, обмежившись лише загальною фразою, про те, що виправлення ОСОБА_5 можливе без відбування покарання з застосуванням ст. 75 КК України щодо нього.

Крім того, як видно із вироку, визначаючи засудженому покарання, суд у достатній мірі не врахував, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким. Поза його увагою залишилось також те, що засуджений скоїв, хоча і необережний злочин, але виключно внаслідок особистої злочинної недбалості, не усвідомив тяжких наслідків, спричинених ним, про що свідчить той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що з дня скоєння ним злочину до теперішнього часу він вчиняв дії щодо добровільного відшкодування спричиненої потерпілому шкоди, а також позиція самого потерпілого, який наполягав на призначенні засудженому покарання у виді позбавлення волі.

Перевіряючи справу за апеляціями прокурора та потерпілого ОСОБА_6 щодо м'якості призначеного засудженому покарання, апеляційний суд не дав переконливих відповідей на доводи апеляційних скарг і передчасно залишив вирок в частині застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України без зміни.

За таких обставин, застосування судом щодо ОСОБА_5 ст. 75 КК України колегія суддів не може визнати обґрунтованим, в зв'язку з чим приходить до висновку, що вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно також врахувати інші доводи касаційної скарги прокурора і доповнень до неї, в тому числі ті, що стосуються розгляду справи судом першої інстанції поза межами пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 - 398 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) та п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.