Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Слинька С.С.,суддів Наставного В.В. і Дембовського С.Г.,за участю прокурора Чорної І.С.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на судові рішення щодо ОСОБА_5

Вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

виправдано за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України за відсутністю в його діях складу злочинів.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, працюючи заступником начальника Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції, 14 квітня 2008 року у своєму службовому кабінеті, зловживаючи своїм службовим становищем. усупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, шляхом обману і зловживання довірою заволодів грошовими коштами в сумі 1000 грн. ліквідатора Спартаківського споживчого товариства ОСОБА_6, нібито за зниження фінансових штрафних санкцій, за виявлені в ході перевірки порушення податкового законодавства при ліквідації вказаного підприємства, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, який виразився в підриву авторитету та престижу правоохоронного органу.

Місцевий суд, дійшов висновку про відсутність у справі достовірних даних, які б підтверджували висновки органу досудового слідства про те, що ОСОБА_5 мав умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом повідомлення останньому неправдивих відомостей, тобто введення в оману або зловживання довірою потерпілого, а тому виправдав ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 6 березня 2012 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурором порушено питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону з направленням справи на новий судовий розгляд. За доводами скарги, прокурор посилається на те, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на часткове підтримання касаційної скарги, яка просила судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню.

Висновок суду щодо виправдання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України є передчасним і не ґрунтується на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як зазначено у ст. 334 КПК України 1960 року, мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України 1960 року.

Виправдовуючи ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України, суд не дотримався цих вимог закону.

Аргументуючи висновок про виправдання підсудного, суд послався на відсутність у ОСОБА_5 умислу на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом повідомлення останньому неправдивих відомостей, тобто введення в оману або зловживання довірою потерпілого, у зв'язку з чим прийняв рішення про необхідність виправдання ОСОБА_5 за відсутністю в його діях складу злочинів.

Разом із тим, у порушення вказаних вимог закону, суд не звернув увагу та належно не проаналізував у вироку інші докази, якими орган досудового слідства обґрунтував доведеність обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів й не навів мотивів із яких він відкидає їх.

Так судом не було прийнято до уваги показання ОСОБА_5, дані на досудовому слідстві про обставини вчинення ним злочинів, потерпілого ОСОБА_6

Крім того, суд безпідставно не врахував матеріали застосованих оперативно-технічних заходів, відеозаписів зустріч ОСОБА_5 з ОСОБА_6, в ході яких обговорювалися умови щодо зменшення штрафних санкцій. Також судом не були з'ясовані причини суперечностей показань обвинуваченого та потерпілого під час досудового слідства й судового розгляду справи.

Усім цим доказам суд мав дати належну оцінку в сукупності, що зроблено ним не було.

Тому, за наведених обставин, висновок суду про виправдання ОСОБА_5 за відсутністю в діях складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України, є передчасним, зроблено без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок, а також ухвала апеляційного суду, якою залишено без задоволення аналогічну апеляцію прокурора, підлягають скасуванню в повному обсязі, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно ретельно дослідити всі докази по справі, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_5, перевірити доводи прокурора, які були викладенні у касаційній скарзі, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідних положень» КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Вирок Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 6 березня 2012 року вирок щодо ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.