Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів:Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І., за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2013 року матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 травня 2012 року за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора Волинської області,

ОСОБА_5 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області зі скаргою, в якій у порядку ст. 236 КПК України 1960 року просила визнати бездіяльність прокурора Волинської області протиправною, зобов'язати внести його заяву від 24 січня 2012 року до Книги обліку заяв і повідомлень про злочини та прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України 1960 року.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 травня 2012 року скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, зобов'язано прокурора Волинської області внести заяву про злочин від 24 січня 2012 року до Книги обліку заяв та повідомлень про злочини та прийняти рішення у порядку ст. 97 КПК України 1960 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 16 травня 2012 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає про відсутність у заяві ОСОБА_5 об'єктивних даних про вчинення злочину, що, на думку прокурора, не тягне за собою обов'язковості прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України 1960 року.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5 просила судові рішення залишити без зміни, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 97 КПК України 1960 року прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, за результатами розгляду яких повинен прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.

Згідно зі ст. 95 КПК України 1960 року письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку.

Як убачається з матеріалів справи, 24 січня 2012 року ОСОБА_5 в порядку ст. 97 КПК України 1960 року подала прокурору Волинської області заяву про вчинення злочину заступником прокурора Волинської області ОСОБА_6, заступником прокурора м. Луцька ОСОБА_7, начальником СУ УМВС України у Волинській області ОСОБА_8 за фактом умисного в інтересах третіх осіб використання ними службового становища всупереч інтересам служби, яке завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам заявника та членів її сім'ї, а також інтересам держави. Вказана заява підписана заявником.

21 лютого 2012 року листом прокуратури Волинської області звернення ОСОБА_5 розглянуто, зазначено про те, що перевіркою не встановлено приводів та підстав для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України 1960 року щодо заступника прокурора Волинської області ОСОБА_6, заступника прокурора м. Луцька ОСОБА_7, начальника СУ УМВС України у Волинській області ОСОБА_8.

Тобто, прокуратурою Волинської області рішення, передбачене нормами кримінально-процесуального закону, за заявою ОСОБА_5 не приймалося.

За таких обставин місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку, що заява ОСОБА_5 містить всі ознаки заяви про злочин, а тому прокуратурою Волинської області не забезпечено право скаржника на перевірку його заяви про злочин відповідно до вимог ст. 97 КПК України 1960 року та з метою забезпечення такого права копію заяви ОСОБА_5 про вчинення злочину направлено до прокуратури Волинської області для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України 1960 року.

Разом з тим вказівка в рішенні суду про зобов'язання прокурора внести заяву про злочин від 24 січня 2012 року до Книги обліку заяв та повідомлень є зайвою, оскільки кримінально-процесуальним законодавством тільки передбачено, що прокурор, отримавши таку заяву, зобов'язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. 97 КПК України 1960 року.

Апеляційний суд на вказане порушення уваги не звернув, рішення про виключення цієї вказівки з постанови місцевого суду не прийняв.

За таких обставин судові рішення в цій частині підлягають зміні.

Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 травня 2012 року у справі за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора Волинської області змінити, виключивши з них рішення суду про зобов'язання прокурора Волинської області внести заяву про злочин від 24 січня 2012 року до Книги обліку заяв та повідомлень про злочини.