5-54км13 Про одержання хабара головою селещної ради за вирішення питання виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку - 22.01.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 13 вересня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади або в органах місцевого самоврядування на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2012 року вирок місцевого суду змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_5 з 20 квітня 2006 року обіймав посаду голови Пісковської селищної ради Двурічанського району Харківської області, тобто виконував функції представника влади і був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

25 червня 2010 року до ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_6 з питання виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку в с. Піски, на що ОСОБА_5 вказав на необхідність передачі йому хабара у сумі 10 000 грн за сприяння у вирішенні цього питання.

У подальшому 01 липня 2010 року засуджений у приміщенні сільради умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, ініціював питання про розгляд на засіданні сесії сільради заяви ОСОБА_6, за результатами якого було прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки та розробку технічної документації.

Реалізовуючи свій умисел, направлений на отримання хабара, ОСОБА_5 09 липня 2010 року у приміщенні сільради одержав від ОСОБА_6 частину обумовленої суми хабара в розмірі 1300 грн, а 19 серпня 2010 року - решту суми в розмірі 8 700 грн, після чого був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі з доповненням прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості. Зазначає, що апеляційний суд не дав належної відповіді на доводи апеляції прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції положень ст. 69 КК України до додаткового покарання у виді конфіскації майна, а також щодо необхідності позбавлення ОСОБА_5 на підставі ст. 54 КК України рангу державного службовця. Стверджує, що апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон при звільненні засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, при цьому не навів переконливих мотивів такого рішення. Посилається на те, що суд у порушення вимог закону не вказав в ухвалі від відбування якого саме покарання - основного чи додаткового звільнено засудженого.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів відповідно до ст. 398 КПК України виходить із фактичних обставин справи, установлених судом.

Твердження прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання у зв'язку із застосування положень ст.ст. 69 та 75 КК України є безпідставним.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням суд апеляційної інстанції у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, повністю визнав свою вину. Обставинами, що пом'якшують покарання, є щире каяття засудженого та активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано стан здоров'я ОСОБА_5, який є інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку у лікаря-онколога, страждає рядом тяжких захворювань. Враховуючи наведені обставини та виходячи з принципу індивідуалізації покарання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. З цими доводами погоджується і колегія суддів.

Враховуючи те, що рішення суду апеляційної інстанції про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є обґрунтованим, колегія суддів вважає безпідставними твердження прокурора про неправильне застосування місцевим судом ч. 2 ст. 69 КК України до додаткового покарання у виді конфіскації майна. За змістом ст. 77 КК України у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, до нього не може бути застосоване таке додаткове покарання, як конфіскація майна.

Так само безпідставними є і доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом кримінального закону, а саме про незастосування до ОСОБА_5 ст. 54 КК України, оскільки позбавлення особи спеціального звання чи рангу є правом, а не обов'язком суду. Слід зазначити й про те, що прокурор в суді першої інстанції також не порушував питання про застосування до підсудного положень ст. 54 КК України.