Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.суддівза участю прокурора Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І., Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні 22 січня 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 28 лютого 2012 року, яким,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, такого, що не має судимостей,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 364-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 6800 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік;

- за ч. 1 ст. 197-1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді штрафу в розмірі 6800 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він, будучи директором ТОВ «Харцизький іподром», являючись службовою особою юридичної особи приватного права, на початку червня 2011 року, діючи умисно, зловживаючи повноваженнями службової особи, самовільно зайняв три земельні ділянки розміром 147,6029 га із земель запасу Зуєвської сільської ради, які в період з початку червня по 2 листопада 2011 року використав для вирощування соняшника з метою одержання неправомірної вигоди від збору сільгосппродукції, чим завдав матеріальну шкоду територіальній громаді на суму 157329,93 грн, що є тяжкими наслідками.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд неправильно застосував кримінальний закон, не враховувавши зміни, внесені до ч. 2 ст. 364-1 КК України (в редакції Закону від 15 листопада 2011 року (4025-17) ), що призвело до призначення за вказаною статтею покарання нижче від найнижчої межі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора у підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів при обставинах, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Кваліфікація дій засудженого також не оспорюється у касаційній скарзі.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом редакції статті 364-1 КК України, то вони є безпідставними.

Частина 2 ст. 364-1 КК України в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року (3207-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», який діяв на момент вчинення ОСОБА_5 злочину, передбачала основне покарання у виді штрафу від чотирьохсот до дев'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Як вбачається з матеріалів справи, суд визнавши ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, призначив останньому покарання за вказаною статтею в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року (3207-17) у виді штрафу у розмірі 6800 грн.

Частина 2 ст. 364-1 КК України в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року (4025-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» хоча і передбачає основне покарання лише у виді штрафу, але в сумі від десяти до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Таким чином, суд правильно призначив ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 364-1 КК України в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року (3207-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».

Даних, які б свідчили, що судом неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 28 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області - без задоволення.