Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-суддіЗубара В.В., суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О., за участю прокурора Волошиної Т.Г., засудженого ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2012 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останнього разу вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2008 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільненого 10 вересня 2010 року по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку цей вирок не переглядався.

Як установив суд, ОСОБА_5 18 жовтня 2011 року приблизно о 23:00 у під'їзді будинку № 2 по вул. Українській у м. Запоріжжя, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, спровокував конфлікт з потерпілим ОСОБА_6, у ході якого завдав потерпілому удар по голові, спричинивши йому фізичний біль та заволодів його мобільним телефоном.

Після цього ОСОБА_5 передав викрадений телефон невстановленій особі, яка повернула телефон потерпілому. ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, умисно повторно, висловлюючи погрози застосування насильства, заволодів мобільним телефоном потерпілого, чим заподіяв йому збитки на суму 450 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості. Зазначає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є невмотивованим та не враховує дані про його особу і ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, засудженого, який просив залишити вирок суду без зміни, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів відповідно до ст. 398 КПК України виходить із фактичних обставин справи, установлених судом.

Твердження прокурора про неправильне застосування судом вимог кримінального закону і м'якість призначеного засудженому покарання у зв'язку зі звільненням від його відбування є безпідставним.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який раніше судимий, позитивно характеризується, працює, визнав свою вину. До обставин, що пом'якшують покарання, відносяться щире каяття засудженого, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяної шкоди.

При вирішенні питання про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування ним покарання суд урахував думку потерпілого, який претензій до засудженого не мав, та позицію у судовому засіданні прокурора, який просив звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Крім того, суд звернув увагу на стан здоров'я засудженого, який хворіє на туберкульоз та перебуває на обліку в тубдиспансері (а.с. 151, 163).

Враховуючи зазначені вище обставини, а також позитивні характеристики, що були надані ОСОБА_5 під час касаційного розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачається.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області - без задоволення.