Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,суддів Єлфімова О.В., Пузиревського Є.Б.,з участю прокурора потерпілогота захисника Волошиної Т.Г., ОСОБА_5 ОСОБА_6розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 жовтня 2012 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, -

засуджено: за ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 2 роки;

за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_7 остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 жовтня 2012 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 23 лютого 2009 року, обіймаючи посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, тобто будучи службовою особою, у службовому кабінеті № 26 по вул. Леніна, 83 в м. Мелітополі Запорізької області підробив протокол допиту свідка ОСОБА_8, на підставі якого Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області виніс постанову про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5

Після цього 13 березня 2009 року в період приблизно з 10 до 15 год. ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах, всупереч службовим інтересам, з метою створення видимості виконання належним чином своїх службових обов'язків з розкриття злочину спільно з працівниками Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, матеріали кримінальної справи щодо яких виділено в окреме провадження, провів незаконний обшук за місцем проживання ОСОБА_5 по АДРЕСА_1, чим підірвав авторитет органів внутрішніх справ України, а також судових органів України, завдавши істотної шкоди державним інтересам.

За результатами обшуку вказаної вище квартири ОСОБА_7 у період приблизно з 15 год. 13 березня 2009 року по 11 год. 14 березня 2009 року підробив протокол обшуку, до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що під час проведення обшуку нічого не виявлено та вилучено, хоча під час цієї слідчої дії було вилучено мисливську рушницю та декілька набоїв до неї, а також без прийняття рішення у порядку ст. 97 КПК України зберігав у себе вдома по АДРЕСА_2 матеріали від 6 грудня 2007 року № 11079 за фактом вилучення наркотичного засобу у ОСОБА_9 та від 13 лютого 2008 року № 1302 за фактом підпалу двох автомобілів «Газель», тобто умисно укрив злочини, передбачені ч. 1 ст. 309 та ч. 2 ст. 194 КК України відповідно, чим підірвав авторитет органів влади, завдавши істотної шкоди державним інтересам.

Крім того, ОСОБА_7, в період з 14 грудня 2007 року по 27 травня 2010 року незаконно зберігав за місцем свого проживання в гаражі по АДРЕСА_2 без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (маріхуану) вагою 6,64 г, який 6 грудня 2007 року вилучив у ОСОБА_9

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та його особи внаслідок суворості, посилаючись на те, що судами першої і апеляційної інстанції повною мірою не враховано визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, стан здоров'я, позитивні характеристики з місця роботи та відшкодування потерпілому заподіяної моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу засудженого, потерпілого, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ця скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, грунтуються на зібраних органами досудового слідства та ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, яким дано всебічну, повну і об'єктивну оцінку, а злочинні дії засудженого правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 364 та ч. 1 ст. 309 КК України, що у касаційній скарзі засудженим не оспорюється.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними, бо як вбачається із матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_7 покарання суд керувався вимогами ст. 65 КК України і врахував як тяжкість вчинених злочинів, так і особу засудженого, його позитивну характеристику з місця проживання та роботи, заохочення за місцем колишньої роботи у Мелітопольському ГВ ГУМВС України у Запорізької області, а також наявність неповнолітньої дитини. Саме із врахуванням цих обставин, суд призначив йому за сукупністю злочинів мінімальне покарання, передбачене санкцією більш тяжкого закону.

З таким висновком суду обгрунтовано погодився й апеляційний суд.

Таким чином, суд першої інстанції повною мірою врахував тяжкість вчинених злочинів та дані про особу засудженого, у зв'язку з чим призначив йому покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Законних підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_7 покарання несправедливим внаслідок суворості, у колегії суддів немає навіть із урахуванням добровільного відшкодування заподіяної моральної шкоди, враховуючи конкретні обставини справи.

Оскільки кримінальний закон щодо засудженого ОСОБА_7 застосовано правильно, тому судові рішення підлягають залишенню без зміни, а його касаційна скарга - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року і п. 11 Розділу XI Перехідних положень КПК (4651-17) 2012 року, колегія суддів

вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.