Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-суддіЗубара В.В., суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О., за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 січня 2013 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 травня 2012 року.

ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність прокуратури м. Києва щодо нездійснення нагляду за виконанням законів при вирішенні повідомлення про злочин, визнати протиправною бездіяльність прокуратури Печерського району м. Києва щодо неприйняття рішення за повідомленням про злочин від 12 жовтня 2007 року, зобов'язати прокуратуру Печерського району м. Києва виконати вимоги постанови Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2009 року у справі № 4-1524/09 щодо прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України та порушити кримінальну справу по факту невиконання цієї постанови суду.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2012 року скаргу ОСОБА_5 про визнання протиправної бездіяльності прокуратури м. Києва щодо нездійснення нагляду за виконанням законів при вирішенні повідомлення про злочин, про визнання протиправною бездіяльності прокуратури Печерського району м. Києва, зобов'язання прокуратури вчинити певні дії та про порушення кримінальної справи залишено без задоволення.

Заяву ОСОБА_5 про порушення кримінальної справи відносно службових осіб прокуратури Печерського району м. Києва направлено до прокуратури м. Києва за належністю.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 травня 2012 року рішення місцевого суду залишено без зміни, а апеляцію ОСОБА_5 - без задоволення.

У касаційній скарзі порушується питання про скасування судових рішень у частині залишення без задоволення скарги ОСОБА_5 та направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд. Скаржник посилається на істотні порушення судами вимог кримінально-процесуального закону, зазначає, що судом не було належним чином досліджено усі матеріали справи та не перевірено усі його доводи.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_5 в частині бездіяльності прокурора з розгляду його повідомлення про злочин правильно визнана судом першої інстанції необґрунтованою.

Відповідно до ст. 97 КПК України прокурор, слідчий або орган дізнання зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушені або ж направити її за належністю.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2007 року ОСОБА_5 направив до прокуратури м. Києва заяву, в якій просив порушити кримінальну справу за ст.ст. 233, 235, 335 КК України. Ця заява була направлена за належністю до прокуратури Печерського району м. Києва і за результатами її розгляду 17 травня 2008 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2008 року зазначена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була скасована.

Прокуратурою Печерського району м. Києва за результатами додаткової перевірки була винесена постанова від 22 вересня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом зловживання владою або службовим становищем службовими особами Головного управління земельних ресурсів м. Києва за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України. Зазначена постанова у свою чергу була скасована постановою місцевого суду від 19 листопада 2008 року з направленням матеріалів для проведення додаткової перевірки.

Після проведення перевірки постановою прокуратури Печерського району м. Києва від 29 грудня 2008 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи, яка була скасована постановою місцевого суду від 16 лютого 2009 року.

Постановою прокуратури від 31 березня 2009 року в порушенні кримінальної справи знову було відмовлено. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2009 року цю постанову прокурора скасовано з направленням справи для організації додаткової перевірки, за результатами якої 07 серпня 2009 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Зазначена постанова заявником не оскаржувалася.

За викладених обставин суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність прокуратури Печерського району м. Києва щодо неприйняття рішення за повідомленням ОСОБА_5 про злочин, зокрема й після 07 липня 2009 року.

Отже, твердження скаржника про невиконання прокурором вимог ст. 97 КПК України не підтвердились під час судового розгляду, а в касаційній скарзі відсутні дані на спростування цього висновку суду.

Апеляційний суд ретельно перевірив доводи ОСОБА_5, викладені в його апеляції, які аналогічні доводам його касаційної скарги, та визнав їх безпідставними, належним чином умотивувавши свої висновки. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 травня 2012 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.