5-50км13 Про незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту, скоєне повторно - 22.01.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останнього разу вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2009 року за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду 04 квітня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни. Уточнено мотивувальну частину вироку в частині того, що ОСОБА_5 вчинено незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту, вчинено повторно.

Як установив суд, ОСОБА_5 22 вересня 2011 року приблизно о 18:00 умисно повторно незаконно на зупинці громадського транспорту у м. Запоріжжі у невстановленої слідством особи придбав за 50 грн 1 мл особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, що в перерахунку на суху речовину склало 0,0224 г, який зберігав при собі без мети збуту та перевіз у маршрутному таксі на вул. Полякова у м. Запоріжжі, де і був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості. Зазначає, що звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є невмотивованим, а призначене покарання надто м'яким та не враховує того, що раніше до засудженого вже було застосовано покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, однак належних висновків останній не зробив і знову вчинив аналогічний злочин.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково та просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів відповідно до ст. 398 КПК України виходить із фактичних обставин справи, установлених судом.

Твердження прокурора про неправильне застосування кримінального закону і м'якість призначеного засудженому покарання у зв'язку зі звільненням від його відбування є безпідставним.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше судимий, однак є особою молодого віку, за місцем відбування попереднього покарання характеризується позитивно, під час перебування у місцях позбавлення волі опанував дві професії, не втратив позитивної соціальної орієнтації, налаштований на організацію свого життя на волі та створив фактичну сім'ю. Обставиною, що пом'якшує покарання, є визнання вини та щире каяття засудженого.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування ним покарання за умови встановлення йому максимального іспитового строку, передбаченого ч. 3 ст. 75 КК України, та контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої інспекції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу за апеляцією прокурора, дійшов висновку про те, що таке покарання є достатнім для виправлення засудженого, навівши в ухвалі мотиви такого рішення, з якими погоджується і колегія суддів.

Посилання прокурора на те, що до ОСОБА_5 не може бути застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки він раніше був засуджений за вчинення аналогічного злочину і до призначеного йому покарання вже застосовувалися положення ст. 75 КК України, не ґрунтується на законі.

За змістом ст. 75 КК України зазначена норма кримінального закону не може застосовуватися до осіб, які вчинили новий злочин під час іспитового строку. Обмежень щодо повторного застосування ст. 75 КК України стосовно особи, яка вчинила новий злочин після повного відбуття призначеного за попереднім вироком покарання, закон не містить.

Інших доводів щодо неможливості звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням касаційна скарга прокурора не містить, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області - без задоволення.