Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Британчука В.В.,за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 березня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 08 грудня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Республіки Польща,

такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на три роки з конфіскацією 240 таблеток білого кольору Tramal 100 Retard без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на два роки без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів та без конфіскації майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 450,24 грн на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВСУ у Львівській області у рахунок відшкодування судових витрат за проведення судово-хімічної експертизи.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначення покарання і визначено вважати його засудженим до покарання у виді обмеження волі: за ч. 2 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на два роки з конфіскацією 240 таблеток білого кольору Tramal 100 Retard без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на один рік шість місяців без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки з конфіскацією наркотичних засобів та без конфіскації майна.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 21 липня 2011 року в аптеці м. Томашова Любельського Республіки Польща придбав 25 блістерів по 10 таблеток Tramal 100 Retard у кожному, які віднесено до наркотичного засобу - трамадолу, загальною масою 25 г, що становить великий розмір.

29 липня 2011 року приблизно о 14-й год. 15 хв. на автомобілі марки "Мерседес 126" (реєстр. № НОМЕР_1) ОСОБА_1, приховуючи від митного контролю та незаконно зберігаючи вказаний наркотичний засіб у лівій кишені шортів, які були на ньому, з метою його подальшого збуту на території України невстановленій слідством особі перемістив через пост митного кордону України "Рава-Руська" Львівської митниці цей наркотичний засіб, однак після того як проїхав 500 м по території України, був затриманий співробітниками УСБУ у Львівській області.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд. Указує на безпідставність застосування судом до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України та переходу до більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкціях ч. 2 ст. 305 та ч. 2 ст. 307 КК України, а саме обмеження волі, оскільки вчинений засудженим злочин є умисним, тяжким, що становить підвищену суспільну небезпеку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 305 та ч. 2 ст. 307 КК України відповідно до вимог ст. 395 КПК України 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржувались.

Необґрунтованими колегія суддів вважає також й доводи скарги прокурора про призначення засудженому покарання за ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України як такого, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок м'якості.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин та не призначати додаткового покарання, встановлених в санкції частини статті, за якою особу засуджено.

Як випливає зі змісту ухвали, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляції та вирішуючи питання щодо необхідного для виправлення засудженого покарання, поряд із ступеням тяжкості вчиненого злочину, врахував особу винного та інші обставини, що мають правове значення. Зокрема, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 є фермером і єдиним годувальником родини (а.с. 327-328), раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується виключно позитивно (а.с. 323-324, 329-330), щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Суд також урахував, що ОСОБА_1 має на утриманні дружину (а.с. 333-334), неповнолітню дитину (а.с. 331-332), дідуся і матір пенсійного віку, які хворіють. Також, суд зважив на незадовільний стан здоров'я засудженого, який підтверджується медичними довідками наявними у матеріалах справи.

За матеріалами справи, упродовж її провадження, ОСОБА_1 визнавав свою винуватість, давав детальні показання щодо обставин вчинення діянь, чим сприяв розкриттю злочинів. Наведені обставини відповідно до ст. 66 КК України визнано такими, що пом'якшують покарання.

З огляду на це та відсутність обставин протилежного змісту, ураховуючи особу винного й дотримуючись принципу індивідуалізації відповідальності, апеляційний суд, належним чином умотивувавши своє рішення, призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України основне покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 69 КК України.

Підстав вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, немає.

Таким чином, апеляційним судом вимоги статей 50, 65 КК України дотримано, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Переконливих аргументів щодо явної несправедливості призначеного покарання внаслідок м'якості в касаційній скарзі прокурора не міститься.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування ухвали апеляційного суду не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.