5-5324к13 Про порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть та заподіяли потерпілим тяжкі тілесні ушкодження - 21.01.2013 Прийняття

головуючої Британчука В.В., суддів: Щепоткіної В.В., Єленіної Ж.М., за участю прокурора Деруна А.І., захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_8, перекладача ОСОБА_9, розглянула в судовому засіданні у м. Києві 21 січня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_11 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року засуджено:

ОСОБА_10,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;

ОСОБА_11,ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з засуджених завдану потерпілим матеріальну та моральну шкоду, витрати на лікування, а також судові витрати по справі.

Вирішено питання про речові докази.

Вироком Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_11 у частині призначеного йому покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_11 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_10 і ОСОБА_11 визнано винними та засуджено за порушення ними правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть та заподіяли потерпілим тяжкі тілесні ушкодження.

Так, ОСОБА_10 30 березня 2012 року близько 23.00 год керуючи технічно справним автомобілем "Renault Logan" д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю приблизно 130 км/год у лівій крайній смузі проїзної частини проспекту Московського у м. Києві, зі сторони вул. О. Теліги в напрямку проспекту Оболонського, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункту "б", 10.1, 10.3 і 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , перевищив максимально допустиму швидкість руху у населених пунктах на 60 км/год, проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед початком виконання перестроювання, не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху, не надав дорогу автомобілю "Mersedes Bens SL 600" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11, який рухався в попутному напрямку в крайній правій смузі, виїхав на цю смугу, де скоїв зіткнення з указаним автомобілем.

У свою чергу ОСОБА_11 в цей самий час, керуючи технічно справним автомобілем "Mersedes Bens SL 600" д.н.з. НОМЕР_2, у салоні якого знаходилися пасажири ОСОБА_13 та ОСОБА_8, рухаючись зі швидкістю приблизно 130 км/год у крайній правій смузі проїзної частини проспекту Московського у м. Києві зі сторони . О. Теліги в напрямку проспекту Оболонського, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункту "б", 12.3 і 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) перевищив максимально допустиму швидкість руху у населених пунктах на 60 км/год, проявив неуважність до дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "Renault Logan" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10

Внаслідок зіткнення автомобіль "Mersedes Bens SL 600" д.н.з. НОМЕР_2 у некерованому стані продовжив рух та навпроти будинку № 6 по проспекту Московському скоїв наїзд на стоячий біля правого краю проїзної частини автомобіль "Renault Logan" д.н.з. НОМЕР_3 та пішохода ОСОБА_14

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля "Mersedes Bens SL 600" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_11 та пасажиру ОСОБА_8 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, пасажиру ОСОБА_13 - середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пішохід ОСОБА_14 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_10, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діянні складу злочину. Заперечує свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вважає, що суд дав неправильну оцінку доказам у справі та дійшов помилкового висновку про наявність у його діях складу злочину, за який його засуджено. Вказує на невідповідність вироку вимогам ст. 334 КПК України 1960 року. В свою чергу апеляційний суд належним чином не перевірив всіх доводів, викладених в апеляційних скаргах ОСОБА_10 та його захисника, необґрунтовано відмовивши у їх задоволенні.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_11 убачається, що він, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок суворості, просить на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Вказує, що повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, відшкодував потерпілим, які не мають до нього жодних претензій, матеріальну й моральну шкоду, є інвалідом 3-ї групи з дитинства, має ряд захворювань, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та роботи.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду відносно ОСОБА_11 з погіршенням його становища та залишаючи вирок без зміни відносно ОСОБА_10, повинен був постановити два процесуальних документи - вирок щодо одного засудженого та ухвалу щодо іншого.

Захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_5 подав заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_11, в яких зазначив про необґрунтованість його касаційної скарги.

У своїх запереченнях захисник засудженого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_6 просить касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10 залишити без задоволення.

До початку судового засідання засуджені ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які раніше заявляли клопотання про їх виклик в судове засідання касаційної інстанції, від своїх клопотань відмовились та просили слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 на підтримку касаційної скарги засудженого ОСОБА_10, заперечення проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_11 та часткову підтримку касаційної скарги прокурора, захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_8 на підтримку касаційної скарги засудженого ОСОБА_11, заперечення проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_10 та часткову підтримку касаційної скарги прокурора, а також пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу прокурора та вважав, що касаційні скарги засуджених підлягають частковому задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засуджених та прокурора підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно положень ст. 378 КПК України 1960 року вирок апеляційного суду повинен бути законним і обґрунтованим, відповідати вимогам, які зазначені у статтях 323, 332-335 цього Кодексу.

Проте, вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_11 цим вимогам процесуального закону не відповідає.

Частково задовольнивши апеляцію прокурора, апеляційний суд скасував вирок щодо ОСОБА_11 у частині призначеного йому покарання та постановив свій вирок, яким посилив покарання засудженому ОСОБА_11, у решті залишивши вирок без зміни. При цьому, як убачається з резолютивної частини вироку, апеляційний суд не прийняв жодного рішення щодо вироку місцевого суду в частині засудження ОСОБА_10, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 366 КПК України 1960 року.

Також, як убачається зі змісту протоколу судового засідання, в порушення вимог ст. 362 КПК України 1960 року під час розгляду справи в апеляційному порядку учасникам судового розгляду не роз'яснювались їх процесуальні права, в тому числі й право відводу складу суду, в протоколі відсутня інформація про доповідь суддею суті вироку місцевого суду, а також повідомлення обсягу оскарження вироку з викладенням доводів апеляцій і заперечень учасників процесу.

Крім того, відповідно до положень статей 362, 365 та 377 КПК України 1960 року суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевіряти всі доводи апеляцій, в тому числі, за необхідності, і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим. Суд зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апеляції - безпідставними.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції також належним чином не виконав.

Як убачається з матеріалів справи, у своїх апеляціях зі змінами та доповненнями засуджений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_5, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також істотне порушення кримінально-процесуального закону, ставили питання про скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування. При цьому вказували на явні суперечності у показаннях свідків та інших доказах, яким суд, на їх думку, не дав належної оцінки, поклавши їх в основу обвинувального вироку. Зокрема заперечували проти встановленого судом механізму утворення аварійної ситуації, швидкості руху автомобілів та їх розташування у смугах руху безпосередньо перед зіткненням.

Проте, залишаючи апеляційні скарги засудженого ОСОБА_10 та його захисника без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційних скарг, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винності засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Вказані порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону є істотними і такими, що тягнуть скасування вироку апеляційного суду, з направленням справи на новий апеляційний розгляд, в ході якого необхідно ретельно перевірити всі доводи апеляційних скарг та постановити законне і обґрунтоване рішення щодо кожного з засуджених.

В ході нового апеляційного розгляду суду також належить перевірити доводи прокурора щодо необхідності прийняття двох процесуальних рішень у випадку скасування вироку місцевого суду лише щодо одного з засуджених з посиленням йому покарання та одночасно залишення його без зміни щодо іншого засудженого.

За таких обставин касаційні скарги засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_11 та прокурора підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що міра запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_11 обиралась вироком апеляційного суду, який підлягає скасуванню, тому засудженого слід звільнити з-під варти, обравши йому запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.