Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Дембовського С.Г., Крижановського В.Я.,за участю: прокурораГолюги В.В. розглянула в судовому засіданні 17 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 5 червня 2012 року щодо ОСОБА_6

Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2012 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

відповідно до ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 135 КК України на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_5 29 883,18 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 5 червня 2012 року вирок змінено, ОСОБА_6 звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 27 травня 2011 року о 4 год., керуючи власним технічно несправним автомобілем ГАЗ-2402, в якого не працювали освітлювані прибори, рухаючись на автодорозі Миргород-Опішня, неподалік с. Білики, порушив вимоги п.п. 10.1, 11.3, 31.4, 31.4.а Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з мопедом під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді черезвертельного багатоскального перелому лівої великогомілкової кістки зі зміщенням та голівки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, закритого перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, закритого перелому обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням, травматичного шоку, ран та саден, що у своїй сукупності по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Водій ОСОБА_6 з місця пригоди зник, не надавши потерпілому допомоги.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_6 покарання. Посилається на безпідставне звільнення засудженого апеляційним судом на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та обставини справи, зокрема, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. Крім того, суд взяв до уваги дані про особу засудженого, який в порядку ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується, не працює, має похилий вік, заподіяну злочином шкоду добровільно не відшкодував. Тому суд обрав ОСОБА_6 обґрунтоване покарання у межах санкцій відповідних статей КК України (2341-14) , ближче до найнижчої.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення апеляції засудженого на суворість призначеного покарання, не взяв до уваги конкретні обставини справи, зокрема думку потерпілого ОСОБА_5 щодо можливості виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства. Визнання судом пом'якшуючою обставиною щире каяття засудженого, а також дані проте, що він позитивно характеризується, не відповідають матеріалам справи.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 на досудовому слідстві та у суді вину не визнавав, не розкаявся, постійно змінював свідчення, навіть частково не відшкодував шкоду, незважаючи на те, що потерпілий потребував значних матеріальних витрат для проведення операцій, лікування та реабілітації.

Отже, на думку колегії суддів, призначене ОСОБА_6 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не відповідає тяжкості злочинів та особі засудженого, є недостатньо мотивованим і занадто м'яким.

З огляду на викладене ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілого, та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (1001-05) 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 5 червня 2012 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.