Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Дембовського С.Г., Крижановського В.Я.,за участю: прокурора Голюги В.В., засудженого ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні 17 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, 1988 року народження,

відповідно до ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 194 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі. за п.п. 2, 5, 9 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено довічне позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2012 року вирок змінено, виключено посилання на судимість ОСОБА_5 у 2001 та 2005 роках.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 1 липня 2010 року проник у квартиру ОСОБА_6 у м. Кривий Ріг, звідки таємно викрав її ноутбук вартістю 4 824,80 грн.

26 лютого 2011 року о 21 год. 40 хв. ОСОБА_5, перебуваючи у квартирі своєї знайомої ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, під час спільного вживання спиртних напоїв, в ході сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно з метою убивства завдав їй ножем один удар у живіт, по два удари у грудну клітку та у поперек, а також у руки та ліву ногу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.

Після вчинення убивства ОСОБА_5 обшукав квартиру ОСОБА_7 і таємно викрав її куртку та мобільний телефон загальною вартістю 530 грн.

У цей же вечір о 22 год. 30 хв. ОСОБА_5 з метою приховати убивство ОСОБА_7, оскільки його бачив її малолітній син ОСОБА_8, 2008 року народження, діючи небезпечним для багатьох осіб способом, свідомо допускаючи можливість газового вибуху багатоповерхового будинку, відкрив конфорки газової плити, підключив до електромережі праску, підпалив та розкидав у кімнаті, кухні та коридорі газети та одяг, після чого закрив ключем вхідні двері та покинув квартиру. Внаслідок пожежі настала смерть малолітнього ОСОБА_8 від отруєння оксидом вуглецю та знищено і пошкоджено майно ОСОБА_7 на загальну суму 141 570 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства. Стверджує, що під час убивства потерпілої перебував у стані афекту, викликаного її образами; вбивство малолітнього ОСОБА_8 є необережним, оскільки умислу на його вчинення він не мав, перебував у шоковому стані та забув про присутність дитини у квартирі; майно викрав не з корисливих мотивів, а щоб відвести підозру. Указує, що йому безпідставно відмовили у проведенні повторної психолого-психіатричної експертизи. Зазначає, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях, неправдивих показаннях свідків та неправильних висновках експертів; справу сфальсифіковано; під час досудового слідства допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону: не вручені постанови про порушення справи, протоколи про ознайомлення зі справою підписані іншою особою. Вважає, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі є занадто суворим. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу та просив розглянути справу без участі захисника; думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю й неповнотою досудового та судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених злочинів ґрунтується на сукупності зібраних у справі і ретельно досліджених судом доказах, у тому числі власних визнавальних показаннях засудженого, і є правильним. Так, у ході досудового слідства, на допитах в якості підозрюваного та обвинуваченого, під час відтворення обстановки та обставин події, у присутності захисника він послідовно вказував обставини, за яких завдав ОСОБА_7 удари ножем у життєво-важливі органи, з яких підстав він вирішив викрасти майно та підпалити квартиру.

Згідно з даними висновку судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_5 хронічним психологічним захворюванням не страждав і не страждає, в період вчинення інкримінованих злочинів ознак тимчасового розладу душевної діяльності не проявляв, перебував у стані простого алкогольного сп'яніння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Даних на підтвердження перебування ОСОБА_5 у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, знущання або тяжкої образи з боку потерпілої, не виявлено.

Отже, правильність застосування судом кримінального закону - кваліфікація дій засудженого за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115, п.п. 2, 5, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України сумнівів не викликає.

Вивченням матеріалів справи порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які тягнули б скасування постановлених у справі судових рішень, не виявлено. З матеріалами справи ОСОБА_5 ознайомлювався у присутності захисника і не подавав будь-яких заяв або клопотань про наявність процесуальних порушень, у тому числі підробку його підписів.

Як видно з вироку, призначаючи засудженому покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності. Зокрема, суд правильно встановив, що вчинені злочини є злочинами середньої тяжкості, тяжкими та особливо тяжким. У справі відсутні пом'якшуючі обставини, оскільки часткове визнання ОСОБА_5 своєї вини не можна вважати щирим каяттям. Вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння суд обґрунтовано визнав обтяжуючою його вину обставиною. Також суд узяв до уваги, що ОСОБА_5 в порядку ст. 89 КК України не судимий, характеризується задовільно, не працює, має на утриманні малолітню дитину.

Тому суд, не знайшовши підстав для застосування до ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, обрав засудженому законне та обґрунтоване покарання у виді вищої межі - довічне позбавлення волі.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим та його захисниками в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Підстав для скасування або зміни судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, його касаційну скаргу - без задоволення.