Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула в судовому засіданні 15 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 03 жовтня 2012 року.

Вироком Люботинського міського суду Харківської області від 16 травня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого вироком від 27 вересня 2011 року Люботинського міського суду Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року й остаточно визначено ОСОБА_1 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, із звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

03 жовтня 2012 року Апеляційний суд Харківської області за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, скасував вказаний вирок в частині призначення покарання та постановив свій вирок, за яким ОСОБА_1 призначив покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднав невідбуте покарання за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року й остаточно визначив ОСОБА_1 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він у 2009 році в домоволодінні АДРЕСА_2 виявив обріз гладкоствольної рушниці, моделі «ТОЗ-25» 16 калібру, два мисливських патрони 16 калібру, та, не маючи спеціального дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, привласнив знайдений обріз і патрони, привіз за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 де зберігав на горищі.

12 березня 2012 року ОСОБА_1, знаходячись в м. Люботині Харківської області, був зупинений працівниками міліції, які при його особистому огляді виявили обріз гладкоствольної рушниці та два мисливських патрони, які останній придбав, зберігав і носив без спеціального на те дозволу.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості й призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що апеляційний суд призначив йому надмірно суворе покарання, не врахувавши усіх пом'якшуючих обставин і сімейного стану.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містила касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263 КК України в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Щодо доводів у касаційній скарзі засудженого про невідповідність призначеного йому покарання вимогам закону внаслідок його суворості, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, апеляційний суд, як убачається з вироку, врахував тяжкість вчиненого злочину, наявність як обставини, яка обтяжує покарання - рецидив злочину, так і обставин, які пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, а також дані про його особу, зокрема те, що він має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно ніде не працює, раніше судимий, на шлях виправлення не став, вчинив новий злочин в період іспитового строку, за вчинення якого судимість не знята і не погашена.

Таким чином, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, вимог статей 65 - 67 КК України не порушив. Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено у його касаційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 03 жовтня 2012 року щодо нього - без зміни.