Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Орлової С.О., Квасневської Н.Д.,

за участю прокурора Бобровницького П.Є.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2012 року.

23 червня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до військової прокуратури Донецького гарнізону з заявою, в якій ставив питання про проведення перевірки за фактом протиправних дій працівника УСБУ в Донецькій області ОСОБА_2 При цьому заявник вказував про незаконне проведення ОСОБА_2 оперативно-розшукових заходів, порушення таємниці його телефонних розмов, недоторканності житла і приватного життя.

Постановою помічника військового прокурора Донецького гарнізону від 16 червня 2010 року в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 відмовлено: за ч. 1 ст. 162; ст. 163 КК України - на підставі п. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочинів; за ст. ст. 423, 424 КК України - на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочинів.

Не погоджуючись із постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, ОСОБА_1 оскаржив її до суду в порядку, передбаченому ст. 236-1 КПК України.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2012 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2012 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень і направлення матеріалів за його заявою для проведення додаткової перевірки. При цьому як на істотні порушення кримінально-процесуального закону посилається на порушення прокурором вимог ст. 99 КПК України, неповноту й однобічність проведеної перевірки, що суд усупереч вимогам ст. 236-2 КПК України залишив поза увагою. Апеляційний суд, на думку скаржника, його доводів з цього приводу належним чином не перевірив і помилку місцевого суду не виправив.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Виходячи з вимог ст. 236-2 КПК України, при розгляді судом скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи критерієм законності такої постанови є дотримання вимог статті 99 КПК України, повнота і всебічність проведеної перевірки в межах заяви або повідомлення про злочин, за результатами якої прокурор, слідчий, орган дізнання дійшли висновку про відсутність підстав для порушення кримінальної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України справу може бути порушено лише в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Доводи ОСОБА_1 щодо порушення судом при розгляді його скарги вимог кримінально-процесуального закону були ретельно перевірені апеляційним судом, який, розглядаючи апеляцію скаржника на постанову місцевого суду, з дотриманням вимог ст. ст. 377, 382 КПК України на кожен із таких доводів дав вичерпну й переконливу відповідь та зазначив достатні підстави, через які визнав апеляцію необґрунтованою. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про повноту, всебічність проведеної прокурором перевірки та дотримання при відмові в порушенні кримінальної справи вимог ст. 99 КПК України.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Як убачається з матеріалів судової справи за скаргою і відмовного матеріалу, в ході перевірки заяви ОСОБА_1 військовою прокуратурою Донецького гарнізону, в тому числі на виконання вимог суду при направленні матеріалів для проведення додаткової перевірки, було ретельно опитано ОСОБА_1, відібрано пояснення в ОСОБА_2, родичів заявника ОСОБА_3 і ОСОБА_4, його колишніх співробітників ОСОБА_5 і ОСОБА_6, оглянуто компакт-диск з аудіозаписом розмов між ОСОБА_1 і ОСОБА_2

У результаті перевірки не було здобуто достатніх даних, які би вказували на наявність у діях ОСОБА_2 ознак будь-яких злочинів, у тому числі тих, про які зазначав заявник. Натомість, отримано відомості лише про спілкування ОСОБА_1 із ОСОБА_2 у минулому і припущення заявника про протиправний характер його дій, які сам ОСОБА_1 не міг обґрунтувати жодними конкретними фактами й посилався лише на власну суб'єктивну оцінку подій.

Доводи скаржника щодо порушення прокурором вимог ст. 22 КПК України та непроведення ряду слідчих дій при перевірці його заяви не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону. Наведені положення стосуються досудового слідства, яке здійснюється після порушення кримінальної справи. На стадії перевірки заяви або повідомлення про злочин слідчі дії не проводяться, а відповідно до вимог ст. 97 КПК України відбираються пояснення від окремих громадян чи посадових осіб, витребовується необхідні документи та в разі необхідності проводяться оперативно-розшукові заходи.

Посилання ОСОБА_1 на безпідставність відмови в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 423, 424 КК України, замість ст. ст. 364, 365 КК України, не ґрунтуються на вимогах кримінального закону. Як встановлено в ході перевірки, ОСОБА_2 є військовою службовою особою Служби Безпеки України, а тому в разі вчинення протиправних дій у зв'язку з виконанням службових обов'язків може бути суб'єктом військових злочинів, а не злочинів у сфері службової діяльності.

Порушень кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2012 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову помічника військового прокурора Донецького гарнізону від 16 червня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162; ст. 163; ст. 423; ст. 424 КК України, - без зміни.