Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів: Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула в судовому засіданні 10 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 15 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 1 червня 2012 року.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 15 березня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено:

за ч.1 ст. 190 КК України до штрафу в сумі 510 грн. 00 коп.;

за ч.2 ст. 190 КК України до штрафу в сумі 1000 грн. 00коп.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді штрафу в сумі 1500 грн. 00 коп..

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2700 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 травня 2011 року шляхом обману, а саме під вигаданим приводом придбання квартири заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 у сумі 24000 грн.

Крім того ОСОБА_1 10 грудня 2011 року шляхом обману, а саме під вигаданим приводом оформлення документів для придбання нежитлового приміщення, повторно, заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 1000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 1 червня 2012 року вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що судом було порушено вимоги ст.ст. 299, 326 КПК України (в редакції 1960 р.).

Іншими учасниками справи судові рішення не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Зокрема, як убачається з матеріалів справи суд після об'єднання справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у незаконному заволодінні грошовими коштами, належними ОСОБА_4 зі справою за обвинуваченням у заволодінні грошовими коштами, належними ОСОБА_3, визначаючий обсяг доказів, що підлягають дослідженню по останній справі, керуючись ч.3 ст. 299 КПК України прийняв рішення про проведення судового слідства без допиту потерпілої, свідків, та дослідження письмових доказів, обмежившись дослідженням відомостей, які характеризують особу підсудного.

Разом із тим, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, суд у вироку послався на показання потерпілої ОСОБА_3, свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та на письмові матеріали справи, тобто на докази, які в судому засіданні не досліджувались.

Таким чином під час розгляду справи в судовому засіданні були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що відповідно до ч.1 п.3 ст. 367 КПК України є підставою для скасування вироку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд вказаних вимог закону також не дотримався.

Зокрема, не було належним чином враховано те, що ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні двох злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої, а інший - середньої тяжкості, спричинена ним шкода в повному обсязі не відшкодована.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів на вказані порушення у ваги не звернула, та в порушення вимог ст. 377 КПК України не дала відповіді на всі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що викладені в касаційній скарзі доводи прокурора про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого, є обґрунтованими. Тому вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Щодо інших доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі, то вони є необгрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи та не дають підстав для скасування судових рішень.

Новий розгляд справи слід провести у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону та дослідити обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. У випадку доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів слід призначити покарання, яке б відповідало вимогам ст. 65 КК України.

Разом із тим, якщо за результатами цього розгляду обсяг пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення не зміниться, не будуть встановлені інші обставини, які можуть вплинути на висновки суду щодо покарання, то призначене йому покарання у виді штрафу слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України п.п.11,15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Брянківського міського суду Луганської області від 15 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 1 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.