Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів: Крижановського В.Я., Наставного В.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2012 року.

Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 квітня 2012 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 листопада 2010 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком тривалістю 1 рік, за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання ОСОБА_1 скасовано та призначено за ч. 1 ст. 164 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком місцевого суду від 26 листопада 2010 року та остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він з березня 2010 року по жовтень 2011 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду від 02 липня 2009 року коштів на утримання (аліментів) своєї малолітньої доньки ОСОБА_2, 1998 року народження. Загальна заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на жовтень місяць 2011 року складала 13 399,75 грн.

У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання з обмеження волі на штраф у зв'язку з неправильним застосуванням апеляційним судом кримінального закону, а саме статей 71, 72, оскільки вважає, що навіть при вчиненні ним нового злочину в період іспитового строку, вирок місцевого суду із призначеним покарання у виді штрафу мав виконуватися самостійно без призначення покарання за сукупністю вироків.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованому йому злочину за обставин, встановлених судом, є обґрунтованим та в касаційній скарзі не оспорюється, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 164 КК України є правильною.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України дотримався.

Не суперечить призначене апеляційним судом покарання й положенням наведеної ч. 3 ст. 78 КК України, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 скоїв новий злочин саме під час іспитового строку, встановленого йому попереднім вироком місцевого суду.

Безпідставними є й твердження засудженого про те, що призначене йому покарання місцевим судом у виді штрафу підлягало самостійному виконанню, з огляду на положення ст. 72 КК України, тому що правила складання покарань за вказаною статтею не можуть виключати застосування положень кримінального закону щодо призначення покарання засудженому за сукупністю вироків через скоєння ним злочину в період іспитового строку.

Враховуючи викладене, вирок апеляційного суду є законним та обґрунтованим, призначене покарання ОСОБА_1 є таким, що відповідає вимогам кримінального закону, отже підстав для зміни цього судового рішення за доводами касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 396 КПК України (в редакції 1960 року) та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.