5-417км12 Про шахрайське заволодіння грошовими коштами підприємства, скоєне керівником іншої юридичної особи - 31.01.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 31 січня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 5 липня 2011 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері фінансово-господарської діяльності, строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов’язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення ним злочину за наступних обставин.

Так, у серпні 2002 року ОСОБА_4, будучи директором ДГ "Реконструкція", прагнучи одержати незаконну матеріальну винагороду, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, звернувся до директора ТОВ "Джема" ОСОБА_3, з яким ДГ "Реконструкція" перебувало в договірних та довірчих відносинах, з проханням про надання зворотної фінансової допомоги підприємству для проведення комплексу сільськогосподарських робіт. ОСОБА_4, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами, які належать ОСОБА_3, повідомив останньому неправдиві відомості про те, що ці кошти необхідні для організації збирання врожаю і пообіцяв їх повернення в натуральній формі – зібраним урожаєм за вигідною для ОСОБА_3 ціною. При цьому ОСОБА_4 з метою подальшого приховання своїх злочинних дій запропонував потерпілому внести грошові кошти, виступаючи як фізична особа.

ОСОБА_3, будучи впевненим у правомірності дій ОСОБА_4 та вважаючи дану угоду вигідною для себе, прийняв його пропозицію і 15 серпня 2002 року приблизно о 19 год. передав засудженому гроші в сумі 962 500 грн. для внесення їх до каси ДГ "Реконструкція", взамін отримав від останнього виготовлену раніше розписку, датовану 15 серпня 2002 року, якою підтвердив отримання для внесення в касу ДГ "Реконструкція" грошових коштів у сумі 962 500 грн. для виконання комплексу сільськогосподарських робіт, при цьому особисто підписав вказану розписку та скріпив підпис відбитком печатки ДГ "Реконструкція".

У подальшому ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, отримані від ОСОБА_3 гроші до каси підприємства не вніс, а привласнив їх і розпорядився на власний розсуд.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї потерпілий ОСОБА_3 просив скасувати судові рішення через неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, а справу – направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги потерпілий мотивував тим, що суд першої інстанції не правильно визначив особу, потерпілу від злочину, та направленість умислу ОСОБА_4, вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 377 КПК України.

Представник ДГ "Реконструкція" ОСОБА_5 на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 подала заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілого на підтримання скарги, пояснення прокурора та представника цивільного позивача із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України істотне порушення кримінально-процесуального закону є підставою для скасування або зміни вироку ( ухвали ) суду.

Судом першої інстанції було порушено вимоги ч. 3 ст. 299 КПК України, відповідно до якої суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Проводячи у вказаній справі скорочене судове слідство, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 погоджувався з пред’явленим йому обвинуваченням і фактичних обставин вчинення ним зазначеного у вироку злочину та розмір цивільного позову не оспорював.

Проте такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи.

З протоколу судового засідання вбачається, що після проголошення обвинувального висновку підсудний ОСОБА_4 свою вину не визнав, також заперечував проти задоволення цивільних позовів. Під час досудового слідства ОСОБА_4 також не погоджувався з пред’явленим обвинуваченням та відмовлявся давати показання.

За наявності таких обставин з урахуванням позиції ОСОБА_4 без з’ясування позиції потерпілого, представника цивільного позивача, захисника підсудного щодо обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та розміру цивільного позову, у суду не було підстав для прийняття рішення про недоцільність дослідження інших доказів у справі.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції потерпілого на вирок суду першої інстанції на допущені порушення кримінально-процесуального закону увагу не звернув і залишив вирок без зміни.

Враховуючи викладене, судові рішення щодо ОСОБА_4 підлягають скасуванню у зв’язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені вище недоліки, провести належним чином судове слідство, дослідити обставини справи, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілого, та прийняти законне й обґрунтоване рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 5 липня 2011 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.