Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула у судовому засіданні 26 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області на вирок Буського районного суду Львівської області від 25 травня 2011 року.

Вироком Буського районного суду Львівської області від 25 травня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Буського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2009 року за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з встановленням іспитового строку 2 роки,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Буського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2009 року і остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладанням на нього обовязків, передбачених п. п. 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Також, вироком суду вирішені питання щодо речових доказів по справі.

За обставин встановлених судом і детально викладених у вироку, ОСОБА_1 20 березня 2011 року близько 2 години, перебуваючи у клубі «Діамант» в смт. Красне по вул. Заводській, 16, Буського району Львівської області, повторно викрав у ОСОБА_2 золотий браслет 580 проби, вагою 9,85грама, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 2020 грн.

Вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядався.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону (2341-14) , невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого. Зазначає, що суд, в порушення вимог ст. ст. 71, 75 КК України і розяснень, що викладені в п. 10 Постанови ПВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) , повторно звільнив засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, що є неприпустимим.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1 просить суд залишити вирок щодо нього без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сингаївської А.О., яка просила касаційну скаргу задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку суду, та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України не заперечується у касаційній скарзі.

Разом з тим, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосуванням кримінального закону (2341-14) і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого є такими, що заслуговують на увагу.

Так, згідно вимог ст. ст. 50, 65, 75 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи, а також запобігання вчиненню злочинів як нею, так і іншими особами. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Відповідно до положень ст. ст. 75 ч. 2, 78 ч. 3 КК України і розяснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Виходячи з наведених вимог закону, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати мяким.

Керуючись ст. ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Буського районного суду Львівської області від 25 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.