5-128к12 Про порушення водієм автомобіля ПДР, що призвело до ДТП, внаслідок чого пасажир зазначеного автомобіля отримав тілесні ушкодження, через які настала смерть останнього на місці пригоди - 19.01.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні 19 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2011 року, яким щодо нього скасований вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8 серпня 2011 року в частині призначеного покарання.

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8 серпня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки із покладенням на нього обовязків передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Також, вироком суду вирішені питання щодо судових витрат, речових доказів та заявлених цивільних позовів по справі.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 квітня 2010 року близько 15 години, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2101» державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по 101 км автодороги ВиступовичіЖитомир у с.Поліське по вулиці Жмаченка в районі будинку № 25, Коростенського району Житомирської області в напрямку м. Житомира, порушив п. п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 2.9(а), 10.1, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , та допустив настання дорожньо-транспортної пригоди, під час якої пасажир вищезазначеного автомобіля ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, через які настала смерть останнього на місці пригоди.

Вироком Апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2011 року, вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким призначено покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 5 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок залишений без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду в частині призначеного йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 3 роки на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційний суд належним чином не врахував всіх обставин, які помякшують покарання, зокрема те, що він є потерпілим від аварії на ЧАЕС, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, намагається відшкодувати потерпілій завдану шкоду та частково відшкодував завдану шкоди до моменту розгляду справи у апеляційній інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_4 просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника ОСОБА_2, які підтримали доводи касаційної скарги і просили про призначення покарання з застосуванням вимог ст. 75 КК України, думку прокурора про зміну постановлених щодо ОСОБА_1 вироків, виключення в порядку ст. 395 КПК України із мотивувальної частини зазначених вироків ознаку обєктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України «порушення правил експлуатації транспорту», так як ОСОБА_1 в цьому не обвинувачувався, а тому суд вийшов за межі предявленого йому обвинувачення, та виключення вказівки про порушення ОСОБА_1 п.2.9«а» Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , так як керування автомобілем в стані алкогольного спяніння суд визнав обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, а в частині призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання вирок апеляційного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо встановлених судом фактичних обставин справи та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною та у касаційній скарзі засудженого не оскаржується.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій визнав себе винним. Винність засудженого обєктивно підтверджена показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які повністю узгоджуються з показаннями самого засудженого, а також даними, що містяться в протоколі дорожньо-транспортної пригоди, план-схемі та ілюстрованій таблиці до нього, даними протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану спяніння від 19 квітня 2010 року, з якого вбачається, що в момент дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-2101, державний номерний знак № НОМЕР_2 ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного спяніння, даними висновку судово-медичної експертизи № 18 від 21 травня 2010 року, з якого вбачається, що тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_3 були тяжкими і отримані при ДТП та іншими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65, 75 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи, а також запобігання вчиненню злочинів як нею, так і іншими особами. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При призначенні покарання суд апеляційної інстанції врахував наведені судом першої інстанції обставини, що помякшують покарання засудженому: він є потерпілим від аварії на ЧАЕС, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має молодий вік, позитивну характеристику, а також намагання відшкодувати потерпілій завдану шкоду, та часткове відшкодування шкоди до моменту розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Тому, посилання в касаційній скарзі засудженого на те, що судом апеляційної інстанції при призначенні йому покарання не враховані вказані вище обставини і призначено надто суворе покарання, не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 ст. 75 КК України, як ставиться питання в касаційній скарзі засудженого. Вважає цей висновок належним чином вмотивованим та таким, що ґрунтується на матеріалах справи.

Так, апеляційний суд вказав, що засуджений скоїв злочин, якій відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, те, що в результаті протиправних дій ОСОБА_1, потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди, скоєння злочину в стані алкогольного спяніння, а також думку потерпілої ОСОБА_4П, яка просила призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів справи, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та призначаючи ОСОБА_1 нове покарання, апеляційний суд врахував повне визнання засудженим своєї вини та його щире каяття у скоєному. Ці обставини дали суду апеляційної інстанції підстави для застосування до засудженого ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від нижчої межі встановленої в санкції статті, за якою ОСОБА_1 визнано винним та засуджено і яке не повязане з позбавленням волі, що в повній мірі буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального діяння та особі засудженого.

В той же час, суд першої інстанції, вірно встановивши обставини скоєного ОСОБА_1 злочину, вийшов за межі предявленого йому обвинувачення, описавши обєктивну сторону вчиненого злочину при кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель потерпілого. Адже, досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачувався лише в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 З таким висновком суду погодилася і апеляційна інстанція, тому з мотивувальної частини судових рішень необхідно виключити посилання на порушення ОСОБА_1 «правил експлуатації транспорту».

Щодо виключення із судових рішень п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , так як вчинення злочину в стані алкогольного спяніння судом визнано обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, то в цій частині думка прокурора є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу (2341-14) як ознака злочину, яка впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Частина 2 ст. 286 КК України, за якою засуджено ОСОБА_1, не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення особою злочину, що перебуває у стані алкогольного спяніння, і не впливає на кваліфікацію його дій. А тому колегія суддів не погоджується з думкою прокурора в цій частині.

Інших порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно, всебічно та обєктивно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок по справі, не встановлено.