Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула у судовому засіданні 19 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року.

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз: 2липня 1996 року Київським міським судом за ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 196-1, п.«а» ст. 93 КК України на 15 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 27 липня 2009 року на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 17 днів,

визнано винним та засуджено:

? за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

? за ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначене покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно ст. 71 КК України, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Київського міського суду від 2 липня 1996 року та остаточно визначене покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Також, вироком суду вирішені питання щодо речових доказів та цивільного позову по справі.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 серпня 2010 року приблизно о 14 годині, знаходячись біля торгівельного кіоску № 63, розташованого по вулиці Зодчих, 56, в м. Києві, скориставшись тим, що ОСОБА_2 розмовляла з покупцем і не спостерігала за своїми речами, викрав її спортивну сумку з наявними в ній речами, коштами та документами на загальну суму 2.330 грн. З викраденим майном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_1 14 серпня 2010 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, знаходячись на території ринку «Шлях», розташованого по вул.Зодчих 56 в м. Києві, з салону автомобіля ГАЗ-2705 д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився на території вказаного ринку та належав ОСОБА_3, таємно викрав господарчу сумку ОСОБА_3 з наявними в ній речами та коштами на загальну суму 907 грн. З викраденим майном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік, завдавши потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.

Також, ОСОБА_114 серпня 2010 року, приблизно о 14 годині, перебуваючи в стані алкогольного спяніння і знаходячись на території торгівельного майданчику ФОП «Волинець», розташованого по вулиці Зодчих, 56 в м. Києві, намагався таємно викрасти майно, яке належало ОСОБА_4, а саме жіночу сумку чорного кольору з наявними в ній речами. З викраденою сумкою засуджений ОСОБА_1 намагався таємно втекти з місця скоєння злочину, однак був помічений ОСОБА_4 Усвідомлюючи, що його дій були викриті, ОСОБА_1 з метою утримання викраденого ним майна, почав тікати, однак був затриманий працівниками ринку і викрадене в нього мано було вилучено.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_5 в апеляційному порядку не переглядався.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку постановлених щодо нього судових рішень у звязку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону (1001-05) . Зазначає, що судове слідство проведено однобічно та упереджено. Висновки суду ґрунтуються на оголошених показаннях свідків, які в суді не допитувалися і не можуть бути прийняті, як докази доведеності його вини.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Волошиної Т.Г., яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого та просила в порядку ст. 395 КПК України вирок суду змінити, привівши призначене ОСОБА_1 покарання у відповідність з вимогами ст. 68 КК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні в порядку ст. 395 КПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися ст. ст. 370- 372 КПК України. Згідно змісту зазначених норм закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону (1001-05) , неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги засудженого, він, оскаржуючи судові рішення, окрім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, визначення яких дано у ст.ст. 368, 369 КПК України, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена .

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку.

При цьому, порушень процесуального порядку збирання доказів, дослідження, обєктивність оцінки та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 судом не встановлено, з чим погоджується і касаційна інстанція.

Як видно з матеріалів справи, винуватість засудженого підтверджується його показаннями, в яких він частково визнає себе винним у скоєнні злочинів.

Крім того, вина засудженого підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, свідка ОСОБА_6 та іншими зібраними по справі доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 13 серпня 2010 року о 14 годині до неї підійшли двоє незнайомих їй людей, один з яких міряв брюки, інший, відвертав увагу, вона відійшла піднести брюки і в цей час у неї викрали сумку з грошима. Це сталося на ринку «Шлях», до неї підходив підсудний та інший чоловік, який відвертав увагу.

З показань потерпілої ОСОБА_3, оголошених і досліджених під час судового розгляду справи вбачається, що вона 14 серпня 2010 року разом із своїм чоловіком на власному автомобілі Газель 2705, д.н.з. НОМЕР_1 приїхали до м.Києва, де на ринку «Шлях» продавали яблука у багажному відділенні автомобіля. Ввечері, коли вона хотіла з своєї сумки взяти речі, то виявила їх відсутність.

Потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що влітку 2010 року вона була на роботі на ринку «Шлях», де займалась торгівельною діяльністю. Відійшовши на другий бік прилавку, вона побачила, як в цей час підсудний підійшов, взяв її сумку та почав тікати, коли вона закричала то сусід по торговому місцю затримав його і викликав міліцію.

Згідно показань ОСОБА_6, які були оголошені під час судового розгляду справи і дослідженні, він працював продавцем речей на ринку «Шлях», де 14серпня 2010 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин він, перебуваючи на робочому місці. Почув як ОСОБА_4 почала кричати на раніше незнайомого йому чоловіка, як потім йому стало відомо це був ОСОБА_1, щоб останній зупинився і віддав їй сумку. Зрозумівши, що ОСОБА_1 викрав сумку, він почав бігти за ним. Коли наздогнав та останній викинув вищезазначену сумку на землю. Тоді він затримав ОСОБА_1, а робітники ринку викликали працівників міліції.

Показання свідків логічні, послідовні, узгоджуються між собою та з показаннями самого засудженого, підтверджуються належними доказами у справі, причин обмовляти потерпілими та свідками засудженого ОСОБА_1 не встановлено, а тому у суду не було підстав не довіряти показанням вказаних осіб.

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного злочину підтверджується також письмовими та речовими доказами по справі: протоколами огляду та вилучення від 14 серпня 2010 року, протоколом огляду предметів та речей від 25 серпня 2010 року, згідно якого було оглянуто мобільний телефон сірого кольору «Самсунг Х-520», який ОСОБА_1 таємно викрав у ОСОБА_2, протоколом огляду предметів і

речей від 17 серпня 2010 року, згідно якого було оглянуто сумку потерпілої ОСОБА_3, яка була викрадена ОСОБА_1, протоколом огляду предметів і речей від 16 серпня 2010 року, згідно якого були оглянуті речі, які ОСОБА_1 таємно викрав у ОСОБА_4 та іншими зібраними по справі доказами.

За встановлених фактичних обставин, дії засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185, ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що оголошення показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є фактом недопустимим та грубо порушує права засудженого, колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Показання зазначених свідків були оголошені під час судового розгляду справи у відповідності до вимог ст. ст. 292, 306 КПК України, проти чого, як вбачається з протоколу судового розгляду справи, не заперечував і сам засуджений ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 132).

Разом з тим, при перевірці матеріалів справи колегією суддів встановлено, що призначене засудженому покарання за ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців не відповідає вимогам кримінального закону (2341-14) .

Так, санкція ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

Згідно ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу (2341-14) .

Таким чином, призначене ОСОБА_1 покарання за вказаний злочин не може перевищувати 4 років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

У звязку з цим, колегія суддів вважає за необхідне в порядку ст. 395 КПК України змінити вирок суду в частині призначеного засудженому покарання за ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України та привести його у відповідність з вимогами ст. 68 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону (1001-05) , які б давали підстави для скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_1 не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК України змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Згідно вимог ст. 70 КК України визначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського міського суду від 2липня 1996 року і остаточно визначити до відбуття ОСОБА_1 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.