Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула у судовому засіданні 19 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Волинської області на вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 23 червня 2011 року.

Вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 23 червня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

визнано винною та засуджено за ч. 2 ст. 383 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладанням на неї обовязків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 11 квітня 2011 року неправдиво повідомила орган дізнання Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, що 10 квітня 2011 року біля 20 години 20 хвилин у лісі неподалік с. Стара Гута Старовижівського району її зґвалтували ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В ході проведеної перевірки даної заяви встановлено, що 10 квітня 2011 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поїхала відпочивати у ліс с. Стара Гута, де розпивали спиртні напої. На пропозицію ОСОБА_1 ОСОБА_2 разом із останньою, відійшли в сторону та за добровільною згодою вступили в статеві зносини. Повернувшись після статевого акту до відпочиваючих, ОСОБА_1 повідомила про свій намір звернутися з заявою в правоохоронні органи про вчинення злочин, що в подальшому і зробила. Разом з тим, вимагала від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гроші, за те, що вона забере вказану заяву. Після того, як ОСОБА_1 отримала гроші, вона звернулась з заявою в райвідділ міліції про те, що її не зґвалтували, оскільки вона добровільно вступила із ОСОБА_2 у статеві відносини.

В апеляційному порядку вирок щодо засудженої ОСОБА_1 не перевірявся.

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженої, порушує питання про скасування вироку суду у звязку з невірним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості. Зазначає, що санкція статті, за якою засуджено ОСОБА_1 передбачає покарання у виді від 2 до 5 років обмеження волі або позбавлення волі на той самий строк, однак, ОСОБА_1 призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі, яке не передбачено санкцією цієї статті.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора який просив касаційну скаргу задовольнити частково, вирок суду першої інстанції змінити, застосувавши положення ст. 69 КК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 383 КК України не оскаржуються в касаційній скарзі.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом порушено вимоги ст. ст. 65, 69 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому за наявності декількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону (2341-14) .

Санкцією ч. 2 ст. 383 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від двох до пяти років або позбавлення волі на той самий строк.

При призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 383 КК України суд, не встановивши обтяжуючих покарання обставин, урахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, обставини справи, особу винної, її позитивні характеристики, а також помякшуючі покарання обставини визнання нею вини, щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини. З огляду на це, суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, тобто нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 383 КК України.

При цьому суд помилково не застосував ст. 69 КК України, хоча наведені у вироку помякшуючі покарання обставини (визнання вини, щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини) та дані про ОСОБА_1, яка раніше не судима, істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого нею злочину та давали підстави для застосування ст. 69 КК України з призначенням покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 383 КК України.

Тому, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду необхідно змінити, застосувавши при призначенні покарання ОСОБА_1 положення ст. 69 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону (1001-05) , які б давали підстави для скасування вироку щодо засудженої ОСОБА_1 не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 23червня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити і вважати її засудженою за ч. 2 ст. 383 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обовязків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

У решті вирок залишити без зміни.