Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів: Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Підвербної Г.Я.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні 2 січня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями засудженого ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя Автономної Республіки Крим від 7грудня 2010 року.

Вироком Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2009 року,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 2березня 2007 року Ялтинським міським судом АР Крим за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 357, ст. 386 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власність засудженого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2007 року та остаточно визначене засудженому ОСОБА_1 покарання у виді 11 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

Як визнав встановленим суд першої інстанції, ОСОБА_1, перебуваючи в громадському місці в залі судового засідання № 221 Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, розташованого в місті Сімферополі, вул. Павленко,2-а, в ході розгляду його апеляції на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2007 року, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з винятковим цинізмом, не реагував на зауваження і проявляючи грубість до учасників процесу, в присутності значної кількості людей висловлювався на адресу суддів Апеляційного суду АР Крим і державного обвинувача нецензурною лайкою. Зазначені дії ОСОБА_1 продовжувалися тривалий час та були зупинені після видалення його конвоєм із зали судового засідання.

Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя Автономної Республіки Крим від 7 грудня 2010 року вирок Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінений.

За ч. 1 ст. 296 КК України ОСОБА_1 призначено покарання у виді 3-х років обмеження волі.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2березня 2007 року та остаточно визначене засудженому ОСОБА_1 покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

Змінено мотивувальну частину вироку, зазначено, що скоєний ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

В решті вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього та направити справу на новий судовий розгляд у звязку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що в його дія відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України. Судове слідство проведено упереджено та однобічно з порушенням права засудженого на захист. Так, йому безпідставно було відмовлено у виклику та допиту осіб, які були очевидцями події. Також, суд не дав належної оцінку тому факту, що його дії, визнані судом як хуліганство, викликані в першу чергу неправомірними діями суддів, які розглядали справу щодо нього. Дане твердження підтверджене показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак, суд не дав належної оцінки цим показанням. На зазначені порушення не звернув увагу і суд апеляційної інстанції, належним чином не перевіривши доводи його апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи касаційної скарги з доповненнями і просив їх задовольнити, прийняті по справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, думку прокурора про задоволення касаційної скарги з доповненнями засудженого частково і просила вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити прокурору на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого підлягають частковому задоволенню, а прийняті по справі судові рішення скасуванню з направленням справи на нове розслідування з огляду на таке.

Відповідно до ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1)подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, помякшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Визначені в ст. 323 КПК України положення про законність та обґрунтованість вироку, передбачають, що висновки суду про винність підсудного у злочині мають ґрунтуватися на повно всебічно та обєктивно встановлених фактичних обставинах справи, відповідати кримінально-правовій нормі, яка встановлює відповідальність за це діяння, та підтверджуватися сукупністю достатніх, достовірних та несуперечливих доказів. Реалізовуючи функцію розгляду справи суд не повинен дублювати висновки досудового слідства а за наслідками безпосереднього дослідження всіх фактичних обставин справи має перевірити й оцінити зібрані у справі докази та визначити, чи містять дії підсудного ознаки злочину й якого саме.

Як убачається з аналізу матеріалів справи, суд погодився з тим, як органи досудового слідства кваліфікували дії ОСОБА_1 та які докази поклали на підтвердження тієї кваліфікації, проте на врахував ряд обставин, які вказують на поспішність та поверховість дій слідства, що своєю чергою призвело до постановлення незаконного вироку.

Зокрема, по змісту диспозиції ч. 1 ст. 296 КК України кримінально караним хуліганством є грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Відповідно до розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року (va010700-06) «Про судову практику у справах про хуліганство» даних в п. 5, під винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загально прийнятих норм моралі, це прояви безсоромності чи грубої непристойності, знущання над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та інше.

Тому, сформульоване ОСОБА_1 досудовим слідством і судом обвинувачення у вчиненні хуліганства, як висловлювання на адресу суддів і державного обвинувача нецензурною лайкою, за ознакою виняткового цинізму, викликає сумнів щодо його відповідності диспозиції ч. 1 ст. 296 КК України і розясненням зазначеної Постанови Пленуму (va010700-06) .

Процесуальні документи складені досудовим слідством і судом у відповідності до ст. ст. 132, 223, 334 КПК України також не відповідають зазначеним у них вимогам, так як є не мотивованими щодо встановлених обставин справи, способу та часу вчинених ОСОБА_1 дій і їх мотивів. Доводи засудженого, що після розгляду судом заявлених ним клопотань і відмови в їх задоволенні в нього відбувся психічний зрив, слідством і судом належно не перевірені і не спростовані. Судова експертиза по даному питанню не проводилася.

Потерпілим по даній справі визнаний лише суддя Куртлушаєв І.Д., тоді як в складі суду 4 червня 2009 року по розгляду апеляцій засудженого ОСОБА_1 і його захисника приймали участь іще судді Скляров В.Н., БалахоновБ.Л., державний обвинувач прокурор Бистрякова Д.С. Обвинувачення визнане судом доведеним предявлялося ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства щодо складу суду і прокурора.

Зазначене дає підстави вважати, що слідством фактичні обставини і мотив злочину не встановлені.

Оскільки порушення вимог ст. 64 КПК України мало місце при проведенні досудового слідства, на що не звернув уваги, як суд першої інстанції, так і в порушення вимог ст. 377 КПК України суд другої інстанції, то судові рішення належить скасувати, а кримінальна справа підлягає направленню на нове розслідування, при проведенні якого, необхідно вірно встановити обставини справи і мотив злочину та в залежності від встановленого прийняти законне рішення про наявність або відсутність складу злочину в діях ОСОБА_1

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя Автономної Республіки Крим від 7грудня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Залізничного районного суду міста Сімферополя на додаткове розслідування.

Запобіжний захід раніше обраний ОСОБА_1 по даній справі досудовим слідством залишити без зміни.