Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Пузиревського Є.Б., Єлфімова О.В.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула 28 лютого 2012 року в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову суду апеляційної інстанцій про відмову в прийнятті до свого розгляду його апеляції на постанову місцевого суду в справі про оскарження постанови прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи.

В цій справі постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2011 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора про відмову у порушенні кримінальної справи щодо старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 та працівників УДСБЕЗ того ж управління ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 162, 364, 365 КК України.

Постановою від 22 серпня 2011 року Апеляційний суд Полтавської області відмовив у прийнятті до розгляду апеляції представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на вищезазначену постанову місцевого суду, визнавши, що вона подана особою, яка не має на це права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність залишення оскарженого судового рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційний суд відмовив у прийнятті апеляції через відсутність даних про те, що у відповідності до вимог ст. 52 КПК України особа, яка проводить дізнання, слідчий, суддя або суд визнали ОСОБА_6 представником ОСОБА_1

Такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить точному змісту ст. 52 КПК України, яка передбачає порядок визнання особи представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, тоді як у відповідності до вимог ст. ст. 236-1, 236-2 КПК України ОСОБА_6 є представником особи, інтересів якої стосується постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

Оскільки КПК України (1001-05) не регулює порядок призначення такого представника, то вищезазначена особа, в даному випадку - ОСОБА_1, вільна у його самостійному виборі, що вона і зробила, уповноваживши ОСОБА_6 довіреністю на відповідні дії.

Отже, оскаржена постанова підлягає скасуванню, оскільки зазначені істотні порушення кримінально-процесуального закону перешкодили суду постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2011 року про відмову в прийнятті до свого розгляду апеляції ОСОБА_6, як представника ОСОБА_1, на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2011 року в справі про оскарження постанови прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.