Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 4 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 308 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_5 визначене у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладення обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто із засудженого судові витрати за проведення експертизи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 4 серпня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, займаючи посаду старшого оперуповноваженого БЗПВ СКР ЛВ на станції Кіровоград ЛВ на ст. Знам’янка, маючи умисел на заволодіння наркотичним засобом, шляхом зловживання службовим становищем, в порушення вимог законодавства про порядок знищення вилучених з незаконного обігу наркотичних засобів, 10 лютого 2011 року склав та підписав завідомо неправдивий акт про знищення речових доказів, вилучених під час адміністративного затримання ОСОБА_6, а саме каннабісу вагою 6,997 г, в той час як вказаний наркотичний засіб не знищив, а привласнив та у період з 10 по 17 лютого 2011 року зберігав без мети збуту в сейфі свого службового кабінету.

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, порушує питання про скасування вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий, умисний, корисливий злочин, будучи працівником правоохоронного органу, а тому звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Вказує на те, що суд, в порушення вимог ст. 54 КК України не позбавив ОСОБА_5 спеціального звання старшого лейтенанта міліції. При звільненні від відбування покарання призначив покарання у виді конфіскації майна та не вказав назву органу, до якого засудженому необхідно з’являтись для реєстрації. Крім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу з доповненнями, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Твердження прокурора про те, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок м’якості, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів, дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні малолітню дитину, наявність обставини, що пом’якшує його покарання – щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкцій статей, за якими його визнано винним. Також суд правильно призначив покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України та дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи прокурора про те, що всупереч вимогам ст. 54 КК України суд не позбавив ОСОБА_5 спеціального звання старший лейтенант міліції є безпідставними, оскільки відповідно до вказаної статті позбавлення особи спеціального звання є правом, а не обов’язком суду. Аналогічні доводи прокурор наводив у своїй апеляції та вони були визнані апеляційним судом необґрунтованими. При цьому апеляційний суд виніс мотивовану ухвалу, зміст якої відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_5 додаткового покарання за ч. 2 ст. 308 КК України.

Так, ст. 77 КК України визначає вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені судом у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Таке додаткове покарання, як конфіскація майна у вказаному переліку не значиться.

Звільнивши ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції всупереч наведеним положенням ст. 77 КК України призначив йому за ч. 2 ст. 308 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають зміні шляхом виключення з них рішення про призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч. 2 ст. 308 КК України.

Інші порушення кримінально-процесуального закону, на які посилається в касаційній скарзі прокурор, не є істотними та не тягнуть за собою зміну чи скасування вироку.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 4 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключивши з них рішення про призначення йому додаткового покарання за ч. 2 ст. 308 КК України у виді конфіскації майна.