Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 вересня 2011 року.

Вироком Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту строком на 4 місяці;

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої приватної власності.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією усього майна, яке належить на праві особистої приватної власності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 1613 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із вимогами ст. 81 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 вересня 2011 року, вирок Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6, залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_6, 9 листопада 2008 року о 21 год 00 хв, неподалік будинку №44 по вулиці Дубенській в місті Рівне незаконно придбав у неустановленої слідством особи для власного вживання без мети збуту, психотропну речовину метамфетамін, частину якого переніс до будинку АДРЕСА_1, де частину вжив, а решту незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту, після чого був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у ОСОБА_6 речовину метамфетамін загальною вагою 0,4758 грам.

2 січня 2010 року, о 23 год 00 хв, ОСОБА_6, на перехресті вулиць Купріна і Джека Лондона в місті Рівне вчинив розбійний напад на ОСОБА_7, в результаті чого заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та заволодів його мобільним телефоном марки "Нокіа 6303" вартістю 1575 грн, із сім-картою оператора мобільного зв'язку "Київстар" вартістю 25 грн та грошима на рахунку у сумі 13 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1613 грн.

В касаційній скарзі та змінах до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просив рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого, внаслідок м’якості. При цьому, прокурор зазначив, що судом при призначенні покарання засудженому не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який винним себе визнав частково, не відшкодував заподіяних збитків, вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння.

В касаційній скарзі захисник просив судові рішення щодо ОСОБА_6 змінити, пом’якшити йому покарання. При цьому просив обрати засудженому покарання, яке не пов’язане з позбавленням волі. Захисник ствердив, що ОСОБА_6 вину визнав повністю, щиро розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризувався позитивно, відшкодував потерпілому завдану матеріальну та моральну шкоду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту визнав повністю, а у розбої, поєднаному із заподіянням ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень визнав частково. На підставі пояснень потерпілого ОСОБА_7, свідчень ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, протоколу виїмки від 12 квітня 2011 року, протоколу відтворення обстановки і обставин події від 11 квітня 2010 року, висновку судово-медичної експертизи від 8 квітня 2010 року та інших доказів по справі зібраних і досліджених у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 309 КК України і ч.4 ст. 187 КК України та призначив покарання.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України.

При призначенні покарання засудженому, судом повною мірою враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, один із яких відноситься до категорії особливо тяжких, данні про особу ОСОБА_6, який позитивно характеризувався, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебував. Також, судом при призначенні покарання засудженому враховано відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілого. З урахуванням наведеного, суд призначив засудженому покарання в межах санкцій статей інкримінованих йому злочинів, яке дорівнює його мінімальним межам.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_6 вчинив злочини в стані алкогольного сп’яніння є безпідставними та спростовується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів, вважає призначене покарання необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_6, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6, як внаслідок м’якості призначеного покарання, так і зміни судових рішень внаслідок їх суворості, колегія суддів не вбачає.

Порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставами для зміни або скасування судових рішень по даній справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 вересня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Касаційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції залишити без задоволення.