Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Широян Т.А., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Кравченко Є.С.,

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2011 року.

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 січня 2010 року засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого

за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2011 року вирок суду щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 24 січня 2009 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, керуючи в стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем "ВАЗ-2101" д.н.з. НОМЕР_1 на вулиці Грушевського в с. Станеля Дрогобицького району Львівської області, не дотримався вимог пунктів 11.2, 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав на ліве узбіччя і в’їхав у дерево.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5, який знаходився на місці пасажира, помер на місці події, а ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого ОСОБА_3, не оспорюючи кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, просить вирок суду відносно ОСОБА_3 скасувати, а ухвалу змінити у зв’язку із невідповідністю призначеного покарання вчиненому злочину та особі засудженого та призначити засудженому ОСОБА_3 більш м’яке покарання із застосуванням ст. 75 КК України, посилаючись на те, що суд при призначенні ОСОБА_3 покарання не надав належної оцінки обставинам, що пом’якшують покарання та даним про особу засудженого, які, на його думку, дають підстави для призначення ОСОБА_3 більш м’якого покарання, яке не пов’язане з позбавленням волі.

У змінах до касаційної скарги захисник просив виключити із вироку та ухвали суду висновок про вчинення ОСОБА_3 обтяжуючої обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 1, 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" і провадження у справі закрити, посилаючись на те, що висновки суду про вчинення ОСОБА_3 злочину в стані алкогольного сп’яніння безпідставні. На підтвердження своїх доводів надав довідку лікарні, до якої після дорожньо-транспортної пригоди із отриманими травмами був направлений ОСОБА_3, де зазначено, що у заключному діагнозі стан сп’яніння ОСОБА_3 не виставлявся.

На касаційну скаргу захисника та змін до неї надійшли заперечення від потерпілого ОСОБА_1, який вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому просив їх залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора та потерпілого, які вважають постановлені щодо ОСОБА_3 судові рішення законними та обґрунтованими, а тому просили залишити їх без зміни, захисника засудженого ОСОБА_3, який підтримав касаційну скаргу та внесені до неї зміни та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника в інтересах засудженого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої інстанції, перегляду відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають, а тому суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеним, та ґрунтуються на сукупності зібраних у встановленому порядку і досліджених судом доказів, і є правильними.

Зокрема, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується, крім його показань щодо обставин вчинення злочину, показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, даними протоколу огляду місця події, висновками авто-технічної, судово-медичної експертиз та іншими наведеними у вироку доказами.

Цим доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_3 не перебував під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного сп’яніння, були предметом перевірки суду першої інстанції.

Зокрема, первинне обвинувачення ОСОБА_3 не містило в собі даних про те, що злочин він вчинив в стані алкогольного сп’яніння. При розгляді справи судом першої інстанції засуджений у своїх показаннях зазначив, що перед тим, як сісти за кермо автомобіля, він випив склянку вина (ас. 172).

Згідно висновків судово-медичної експертизи ОСОБА_3 при дослідженні аналізів у його крові було виявлено етанол у кількості 0,4 проміле.

З урахуванням наведеного обвинувачення ОСОБА_3 було змінено, і проти такої зміни засуджений та захисник не заперечували.

При призначенні ОСОБА_3 покарання судом враховано всі обставини, якими обумовлюється покарання, в тому числі й ті, на які посилається захисник в касаційній скарзі.

Також судом узято до уваги те, що злочин вчинено ОСОБА_3 уперше та з необережності, він позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, а також враховано і стан його здоров'я.

У той же час, вчинення ОСОБА_3 даного злочину в стані алкогольного сп’яніння, суд обґрунтовано визнав як обтяжуючу покарання обставину.

На підставі таких даних, суд визнав за необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімальної межі санкції закону, за яким його визнано винним. І з такими висновками погодився апеляційний суд, переглядаючи вирок суду щодо ОСОБА_3 у апеляційному порядку.

Оцінивши наведене, колегія суддів вважає, що покарання призначено ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 65 КК України із забезпеченням принципу індивідуалізації, і підстав вважати його таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, немає.

А тому підстав для пом’якшення призначеного засудженому покарання, а також звільнення його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням колегія суддів не знаходить.

При цьому, колегія суддів зважає на наслідки злочину та вчинення його в стані алкогольного сп’яніння, що перешкоджає звільненню ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності внаслідок закону України "Про амністію в 2011 році" (3680-17) , на чому наголошував захисник засудженого у змінах до поданої ним в інтересах засудженого касаційної скарги.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_3залишити без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2011 року щодо ОСОБА_3 – без зміни.