5-873км12 Про незаконне привласнення коштів, скоєне касиром, якій ці кошти були ввірені у зв'язку із виконанням нею своїх службових обов'язків - 28.02.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2011 року щодо неї.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 червня 2010 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 4 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально - відповідальні посади строком на 3 роки .

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТзОВ "Айс Тім" 144 059 грн. 26 коп. матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2011 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6, яка відповідно до наказу ТзОВ "Айс Тім" від 16 лютого 2007 року № 79к перебувала на посаді касира відокремленого підрозділу товариства у м. Луцьку і була матеріально-відповідальною особою на підставі укладеного з нею договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та відповідальною за ведення касових операцій, засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Протягом квітня 2009 року ОСОБА_6 під час виконання своїх функціональних обов’язків, отримуючи від покупців кошти, які здавались в касу підприємства безпосередньо торговими представниками та експедиторами товариства згідно відомостей здачі готівки, маршрутних листів у порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265-95-ВР від 6 липня 1995 року та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року (z0040-05) , які регламентують порядок проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та своєчасність (у день одержання готівкових коштів) і повноту оприбуткування готівки, що надходить до кас, діючи умисно, незаконно одержані нею кошти в сумі 160227 грн. 95 коп. по касовому апарату не провела, а їх привласнила, чим спричинила матеріальну шкоду товариству у великому розмірі.

У подальшому протягом травня - листопада 2009 року з метою ухилення від кримінальної відповідальності та недопущення свого викриття керівництвом товариства, вона привласнені кошти щомісяця перекривала новими надходженнями коштів від покупців, які здавались в касу безпосередньо торговими представниками та експедиторами цієї організації згідно з відомостями здачі готівки, маршрутних листів, тим самим приховала нестачу грошових коштів, яка була виявлена під час проведення перевірки обліку надходження торгівельної виручки та зняття залишків у касі відокремленого підрозділу ТзОВ "Айс Тім" у м. Луцьку станом на 3 грудня 2009 року .

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність своєї вини й правильність кваліфікації її дій, стверджує про надмірну суворість призначеного їй судом покарання. Доводить, що судом не було враховано як пом'якшуючі покарання обставини те, що вона раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, злочин учинила внаслідок збігу тяжких особистих обставин, через матеріальну залежність, а також у стані шоку та хвилювання, оскільки напередодні потрапила в дорожньо-транспортну пригоду та на погрозу власника автомобіля була вимушена в стислі строки віддати йому гроші за ремонт. Окрім того, зазначає, що вона є особою молодого віку, збитки товариству почала відшкодовувати з власної ініціативи ще до притягнення до кримінальної відповідальності, на момент постановлення вироку повернула значну частину привласнених нею коштів і продовжує це робити, на даний час доглядає дитину віком до одного року, позитивно характеризується за місцем проживання, що, на її думку, у сукупності дає підстави для звільнення її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Посилаючись на викладене, просить скасувати судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд або змінити їх, пом’якшивши призначене їй покарання із застосуванням ст. ст. 75, 79 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та представника цивільного позивача, які заперечували проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню з таких підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, та правильність кваліфікації її дій за ч.4 ст. 191 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.

Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б були підставою для скасування чи зміни судових рішень, по справі не встановлено.

При призначенні ОСОБА_6 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України урахував тяжкість вчиненого нею злочину, дані про її особу, а саме те, що вона була особою молодого віку, вину визнала, вперше притягувалась до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувалася за місцем проживання, мала дитину віком до семи років, а також пом’якшуючі покарання обставини, якими визнано: активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків. Обставин, що обтяжували покарання засудженої, суд не встановив.

Ураховуючи всі ці дані у сукупності та наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижували ступінь вчиненого ОСОБА_6 злочину, суд правильно застосував ст. 69 КК України та призначив засудженій більш м'яке покарання, ніж передбачене санкцією ч. 4 ст. 191 КК України, і це покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що виправлення засудженої, яка вчинила тяжкий злочин, привласнила кошти ТзОВ "Айс Тім" на загальну суму 160 227 грн. 95 коп., що є великим розміром, неможливе без відбування призначеного їй покарання.

Так, відповідно до ст.ст. 75, 79 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання, він може прийняти рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням, та у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Ті обставини, що засуджена має дитину віком до семи років, позитивно характеризувалася за місцем проживання, раніше не судима, визнала вину, розкаялася у вчиненому та частково відшкодувала завдані збитки, було враховано судом при призначені їй покарання, у тому числі із застосуванням вимог ст. 69 КК України.

При цьому посилання ОСОБА_6 на те, що злочин вона вчинила внаслідок тяжких особистих обставин та через матеріальну залежність, оскільки напередодні потрапила в дорожньо - транспортну пригоду та на погрозу власника автомобіля була вимушена в стислі строки віддати йому гроші за ремонт, є необґрунтованими.

Аналогічні твердження ОСОБА_6 були предметом перевірки органів досудового слідства та свого підтвердження не знайшли.

Також є безпідставними й доводи ОСОБА_6 про те, що злочин вона вчинила в стані шоку та хвилювання, оскільки такий стан є короткочасним станом психіки особи, а з матеріалів справи вбачається, що засуджена систематично протягом квітня 2009 року умисно незаконно привласнювала кошти, всього на суму 160 227грн. 95 коп., і в подальшому з травня по листопад 2009 року перекривала недостачу новими надходженнями коштів товариства з метою ухилення від кримінальної відповідальності та недопущення свого викриття з боку її керівництва.

Те, що ОСОБА_6 до порушення кримінальної справи повернула частину привласнених нею коштів, не є підставою для звільнення засудженої від відбування призначеного їй покарання, оскільки засуджена розпочала повернення коштів лише після проведеної перевірки обліку надходження торгівельної виручки та зняття залишків в касі відокремленого підрозділу ТзОВ "Айс Тім" у м. Луцьку станом на 3 грудня 2009 року, тобто будучи викритою у вчиненні злочинних дій.

Інших обґрунтованих підстав, які б свідчили про можливість виправлення засудженої без відбування покарання, у касаційній скарзі не наведено.

Твердження ОСОБА_6 про те, що раніше до неї ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 серпня 2010 року застосовувалась ст. 79 КК України, і вона не порушувала вимоги звільнення від відбування покарання з випробуванням, не можуть бути підставою для пом’якшення їй покарання і застосування ст. 79 КК України, оскільки зазначена ухвала Апеляційного суду була скасована в касаційному порядку ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 червня 2011 року за м’якістю призначеного засудженій із застосуванням ст. 79 КК України покарання з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого 16 вересня 2011 року Апеляційним судом Волинської області було прийнято обґрунтоване рішення про залишення без зміни постановленого щодо ОСОБА_6 вироку.