Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2012 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2011 року.

Вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2010 року засуджено

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2011 року вирок змінено та зменшено ОСОБА_4 строк покарання за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 18 липня 2009 року близько 13:00 год в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс ОСОБА_5 два удари ножем у ліве плече та грудну клітку зліва, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування. При цьому, посилається на неправильну оцінку судом доказів по справі та їх недостатність для висновку про його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Крім того, вказує на порушення судом свого права на захист у зв’язку з відсутністю захисника під час судового розгляду справи.

На касаційну скаргу засудженого потерпіла ОСОБА_5 подала заперечення.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу та просив зменшити розмір призначеного йому покарання до фактично відбутого, прокурора про необґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин, викладених у вироку. Цей висновок підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку.

Залишаючи апеляцію засудженого ОСОБА_4 в частині кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України без задоволення, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.

При цьому, суд обґрунтовано врахував послідовні показання потерпілої ОСОБА_5 щодо обставин злочину, які вона підтвердила під час проведення очної ставки, при відтворенні обстановки і обставин події та в судовому засіданні, показання свідка ОСОБА_6 та висновки судово-медичної та медико-криміналістичної експертиз.

Посилання засудженого ОСОБА_4 щодо однобічності судового розгляду та неправильної оцінки доказів є надуманими.

Дії ОСОБА_4 суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 121 КК України.

Доводи засудженого у касаційній скарзі про порушення його права на захист є безпідставними. З матеріалів справи та протоколу судового засідання вбачається, що в суді першої інстанції ОСОБА_4 відмовився від участі у справі захисника та заявив, що сам захищатиме свої інтереси (а.с. 380), а в апеляційній інстанції його інтереси захищав адвокат ОСОБА_7 (а.с. 509, 525). Таким чином, порушення права на захист колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які би тягли безмовне скасування постановлених по справі судових рішень, не встановлено.

Покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 5 років є мінімальним, передбаченим санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, призначене з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також даних про особу засудженого, який негативно характеризується та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства по відношенню до потерпілої ОСОБА_5 (а.с. 148-153).

Колегія суддів вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2011 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.