Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2012 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2011 року.

Вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2011 року засуджено

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму,

за ст. 166 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених пунктами 2-4 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винною та засуджено за те, що вона у період з 2009 по 2011 роки умисно, систематично, злісно не виконувала покладені на неї обов’язки по догляду за своїм малолітнім сином – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, не забезпечувала його елементарним харчуванням та одягом, не підтримувала належний санітарний стан, що призвело до настання тяжких наслідків у виді загального фізичного недорозвинення та затримки психологічного розвитку дитини.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування кримінального закону, оскільки суд вийшов за межі санкції ст. 166 КК України та призначив ОСОБА_4 покарання у виді 1 року позбавлення волі, яке є нижчим від найнижчої межі санкції вказаної статті, не обґрунтувавши у вироку свого рішення та не застосувавши ст. 69 КК України. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на часткове підтримання касаційної скарги, зміну вироку та застосування ст. 69 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Санкцією ст. 166 КК України передбачене покарання у виді обмеження волі на строк від 2 до 5 років або позбавлення волі на той самий строк.

Суд призначив ОСОБА_4 покарання у виді 1 року позбавлення волі, тобто фактично нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією вказаної статті, але не застосував ст. 69 КК України. Таким чином, суд першої інстанції допустив неправильне застосування кримінального закону, на що обґрунтовано посилається прокурор у касаційній скарзі.

Проте, у касаційній скарзі не порушено питання про невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості вчиненого злочину та її особі внаслідок м’якості, а тому касаційний суд, виходячи зі змісту ст. 395 КПК України, не вправі вийти за межі касаційних вимог та погіршити становище засудженої. У зв’язку з чим не знаходить підстав для скасування вироку.

Колегія суддів вважає, що допущена судом помилка, може бути виправлена шляхом зміни вироку та застосування ст. 69 КК України, оскільки ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнала вину, щиро покаялася та змінила своє ставлення до виконання материнських обов’язків, а тому призначене покарання є необхідним і достатнім для її виправлення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2011 року щодо ОСОБА_4 змінити, застосувати ст. 69 КК України і вважати ОСОБА_4 засудженою до покарання, призначеного судом першої інстанції.