Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на постанову Володарського районного суду Київської області від 6 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1

Цією постановою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 8 липня 2011 року, а кримінальну справу щодо нього за ч. 1 ст. 164 КК України закрито.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2000 року на користь ОСОБА_2 зобов’язаний виплачувати аліменти на неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, однак у період з 1 лютого 2010 року по 1 липня 2011 року ОСОБА_1 злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду платежів на утримання дитини, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 10 924 грн.

В апеляційному порядку постанова місцевого суду щодо ОСОБА_1 не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування постанови місцевого суду через істотне порушення кримінального-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просив направити справу на новий судовий розгляд. Своє вимоги прокурор мотивував тим, що, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) від 8 липня 2011 року, місцевий суд не врахував положень п. "д" ст. 7 цього Закону. Крім того, прокурор зазначив, що суд у резолютивній частині постанови не зазначив, на підставі якої норми Закону України "Про амністію у 2011 році" від 8 липня 2011 року (3680-17) звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містила касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 8 липня 2011 року (3680-17) , суд послався у постанові на те, що він вчинив умисний злочин, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі на строк не більше 2 років, і має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Однак суд не врахував вимоги п. "д" ст. 7 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 8 липня 2011 року, згідно з якими амністія не застосовується до осіб, які мають неповнолітніх дітей, або дітей-інвалідів, і вчинили злочин, що посягав на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

За таких обставин суд неправомірно застосував до ОСОБА_1 зазначений Закон і звільнив його від кримінальної відповідальності, оскільки він злісно ухилився від сплати аліментів на свою неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, його злочин посягав на охоронювані законом права та інтереси цієї дитини.

Доводи прокурора про невідповідність резолютивної частини постанови вимогам кримінально-процесуального закону також є слушними.

Таким чином, постанова суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Володарського районного суду Київської області від 6 вересня 2011 року скасувати, а справу щодо ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.