5-843км12 Про незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою подальшого збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу - 28.02.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він у червні 2010 року в районі Журавського водосховища в м. Харкові з метою подальшого збуту зірвав кущі коноплі, незаконно переніс до під’їзду № 9 буд. 17 на вул. Г.Праці в м. Харкові, де виготовив, розфасував та став зберігати особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, а 7 липня 2010 року в тому ж під’їзді збув ОСОБА_2 один згорток вказаного особливо небезпечного наркотичного засобу масою 5,3693 г., який у останнього був вилучений працівниками міліції.

Після чого 9 липня 2010 року біля вищевказаного будинку ОСОБА_1 був затриманий працівниками, які виявили та вилучили у нього залишок канабісу масою 5,2443 г.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування судових рішень через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, просив направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно застосував ст. 75 КК України та звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням, не врахувавши тяжкість вчиненого злочину, корисливий мотив та дані про особу винного, у зв’язку з чим призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Крім того, прокурор вказав, що місцевий суд у резолютивній частині вироку неправильно вказав орган, якому необхідно повідомляти про зміну місця проживання і куди необхідно з’являтися засудженому для реєстрації.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про часткове підтримання поданої скарги та направлення справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містила касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину. Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах і в касаційній скарзі не заперечується. Кваліфікація дій засудженого також є правильною та прокурором не оспорюється.

Щодо доводів прокурора про м’якість призначеного засудженому покарання та безпідставне звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони є необгрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обґрунтовуючи висновок щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд, як убачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, суспільну небезпеку, наслідки вчиненого злочину, так і відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом’якшують покарання – щире каяття, сприяння розкриттю злочину, а також дані про його особу, зокрема, визнання вини, позитивні характеристики за місцем проживання, відсутність попередньої судимості.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, та можливість виправлення засудженого без його реального відбування з встановленням іспитового строку є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає статтям 65, 75 КК України.

Твердження прокурора про неправильне зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині вироку органу, якому необхідно повідомляти про зміну місця проживання і куди необхідно з’являтися засудженому для реєстрації, згідно ст. 76 КК України, на думку колегії суддів, не є тим неправильним застосуванням кримінального закону, яке за змістом статті 371 КПК України тягне за собою безумовне скасування чи зміну судового рішення.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.