Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О., суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П., за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Івано-Франківського міського суду від 25 травня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 122 КК України на строк два роки; за ч. 4 ст. 296 КК України на строк три роки. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5: на користь потерпілого ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 745,65 грн, 3000грн моральної шкоди та 2500 грн у рахунок відшкодування витрат, повязаних з оплатою правової допомоги адвоката; на користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області для відшкодування судових витрат за проведення експертиз 1501,44 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 змінено. Відповідно до ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком терміном два роки з покладенням на нього обовязку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 03жовтня 2009 року приблизно о 2-й год на території автозаправочної станції "ОККО", що по вул. Коновальця, 225 у м. Івано-Франківську, грубо порушив громадський порядок та виявляючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, висловлюючись нецензурно, наніс потерпілому ОСОБА_6 удар рукою по обличчю, завдавши йому фізичного болю. Після цього ОСОБА_5 підійшов до автомобіля "Skoda Super-b" (реєстр. номер НОМЕР_1), що знаходився на території АЗС, де із салону вказаного автомобіля взяв гладкоствольний самозарядний газовий пістолет "Шмайсер", зпоряджений патронами ударно-травматичної дії, після чого вистрелив у ліве стегно потерпілого ОСОБА_6, чим завдав потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновку суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, правильність юридичної оцінки дій ОСОБА_5 та призначеної засудженому міри покарання, поставив питання про скасування ухвали апеляційного суду у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання внаслідок мякості. При цьому зазначив, що апеляційний суд безпідставно застосував до засудженого ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Стаття 75 КК України не містить застережень щодо неможливості звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, засуджених за тяжкий злочин, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Що стосується рішення апеляційного суду про звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то воно є обґрунтованим і відповідає вимогам ст. 65 КК України. Зокрема, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину; дані про особу винного, який частково визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, сімейні обставини, його стан здоровя, стан здоровя дочки ОСОБА_7, 2004 року народження, та сина ОСОБА_8, 2009 року народження, які потребують постійного лікування, те, що засуджений єдиний годувальник у сімї, думку потерпілого, який жодних претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_5 не має і просив звільнити засудженого з-під варти і саму поведінку потерпілого, (котрий не заперечував, що між ним та засудженим виник конфлікт, під час якого вони один одному наносили удари); те що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягається вперше, та відсутність даних, які б характеризували його негативно. Наведене дає підстави вважати, що рішення апеляційного суду про можливість виправлення засудженого без позбавлення волі, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, є правильним і обґрунтованим.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_5 застосував до потерпілого під час вчинення злочину вогнепальну зброю, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Отже, посилання у касаційній скарзі на необґрунтованість застосування апеляційним судом ст. 75 КК України та мякість призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання є безпідставними.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону (1001-05) , які були би підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

Підстав для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись статтями 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.