5-761к12 Про незаконне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу, та незаконне його збереження з метою подальшого збуту - 28.02.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2011 року.

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області від 25 серпня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обовязків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

3 листопада 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, скасував вказаний вирок в частині призначеного покарання та постановив свій вирок, за яким ОСОБА_1 призначив покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю.

У решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 10 травня 2011 року в районі буд. № 60 на 5-му мікрорайоні Зарічному в Жовтневому районі м. Кривого Рога Дніпропетровської області у невстановленої слідством особи незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який незаконно зберігав при собі з метою збуту.

Цього ж дня ОСОБА_1 біля буд. № 65 на 5-му мікрорайоні Зарічному в Жовтневому районі м. Кривого Рога Дніпропетровської області, незаконно збув ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), масою 2,109 г., який був вилучений у останнього працівниками міліції.

В цей же день ОСОБА_1, знаходячись за вищевказаною адресою, був затриманий працівниками міліції, де під час його поверхневого огляду було виявлено 6 поліетиленових пакетиків з фіксаторами, заповнених особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом (марихуаною), масами 2,417 г., 2,599 г., 2,150 г., 2,924 г., 2,719 г., 0,205 г., які він незаконно придбав та зберігав при собі з метою їх подальшого збуту.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування вироку апеляційної інстанції через неправильне застосування кримінального закону (2341-14) та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок мякості, просив направити справу на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що апеляційний суд безпідставно та немотивовано застосував положення ст. 69 КК України, у звязку з чим призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просив скасувати вирок апеляційної інстанції внаслідок суворості та залишити без зміни вирок суду першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивував тим, що призначене покарання апеляційним судом не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки у повній мірі не враховано обставини, що помякшували покарання, дані про його особу, сімейний стан.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої скарги та із запереченнями проти скарги прокурора, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги та із запереченнями проти скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга прокурора задоволенню не підлягає, а скарга засудженого підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Доводи прокурора та ОСОБА_1, наведені в касаційних скаргах, про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок мякості та суворості не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі, суд, як убачається з вироку, урахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, так і відсутність обставин, які обтяжують покарання, та наявність обставин, які помякшують покарання: повне визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, дані про його особу, зокрема те, що він працював, позитивно характеризувався за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Наведені вище дані про особу ОСОБА_1, наявність ряду обставин, які помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дали апеляційному суду підстави дійти обґрунтованого висновку про можливість призначення йому більш мякого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України.

Таким чином, суд, призначивши ОСОБА_1 покарання, вимог статей 65 67 КК України (2341-14) не порушив. Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вважати його надмірно суворим чи невиправдано мяким, як про це йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів підстав не знаходить.

Разом із тим колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини й може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (2341-14) .

Користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

У ч. 2 ст. 307 КК України, за якою засуджено ОСОБА_1, встановлено кримінальну відповідальність за кваліфіковані види незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також за незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, тобто за злочинні дії, які можуть вчинятися як із корисливих, так і з інших мотивів. Однак санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено обовязкове застосування до винної особи конфіскації майна.

Як установив суд, ОСОБА_1 безоплатно передав ОСОБА_2 наркотичний засіб, не маючи корисливого мотиву.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що до ОСОБА_1 конфіскацію майна було застосовано всупереч вимогам Загальної частини Кримінального кодексу України (2341-14) , а саме ч. 2 ст. 59 КК, яка повинна мати пріоритет у застосуванні.

Тому вирок апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 підлягає зміні шляхом виключення з нього рішення про призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити на підставі ч. 2 ст. 59 КК України призначення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.