5-828км12 Про заволодіння шляхом зловживання своїм службовим становищем матеріальними цінностями, належними підприємству, скоєне директором охоронного підприємства за попередньою змовою із своїм знайомим - 28.02.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2011 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого

20 березня 2009 року Луцьким міським

судом за ч. 3 ст. 191 КК України на 4 роки

позбавлення волі з позбавленням права

обіймати матеріально відповідальні посади

строком на 2 роки, звільненого від відбування

основного покарання з випробуванням з

іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене за вироком Луцького міського суду Волинської області від 20 березня 2009 року, і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади строком на 2 роки з конфіскацією майна;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, строком на 2 роки з конфіскацією майна.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3, будучи службовою особою, засновником та генеральним директором ПП «Легіон-Страж», яке надавало послуги, повязані з охороною державної та іншої власності, вступивши у злочинну змову зі своїм знайомим ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та інтересах останнього, з метою збагачення шляхом подальшої реалізації та привласнення чужого майна, 29 червня 2009 року та 06 липня 2009 року заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем матеріальними цінностями, належними ТзОВ «Донспецпром», а саме екскаватором-навантажувачем, фронтальним навантажувачем та грейдером, загальною вартістю 2389008 грн.

ОСОБА_2 активно сприяв ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном шляхом приведення техніки в рух і її транспортування, надання знарядь для вчинення злочину, вирішення питання реалізації незаконно здобутого майна, пошуку клієнта, отримання готівки від клієнта-покупця за придбане майно.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 порушив питання про скасування судових рішень щодо його підзахисного через однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення норм кримінально-процесуального закону (1001-05) та неправильне застосування норм кримінального закону (2341-14) , просив справу направити на нове розслідування. Свої вимоги захисник мотивував тим, що місцевим судом не виконано вказівки попередньої ухвали апеляційного суду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, прийнято необґрунтоване рішення по цивільному позову, допущені істотні порушення КПК (1001-05) при апеляційному провадженні.

Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі просив скасувати постановлені щодо нього судові рішення через істотне порушення норм кримінально-процесуального закону (1001-05) , неправильне застосування норм кримінального закону (2341-14) , а справу направити на нове розслідування, посилаючись на те, що були порушені правила підслідності, вирок ґрунтується на недопустимих доказах, під час апеляційного перегляду були порушені право на захист та вимоги ч. 2 ст. 379 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містила касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню на таких підставах.

Ухвала апеляційного суду є рішенням щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим самим вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути наведені докладні мотиви постановленого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані та жоден із них не повинен залишатися без відповіді. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 в апеляційному порядку не дотримався цих вимог і положень закону.

Так, у своїх апеляціях на вирок місцевого суду захисник ОСОБА_1 і засуджений ОСОБА_2 посилались на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та інші порушення вимог кримінально-процесуального закону (1001-05) , які, на їх думку, були допущені судом першої інстанції.

Проте, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, більшість доводів апеляцій цим судом не проаналізовано і відповіді на них не дано.

Зокрема, засуджений ОСОБА_2 і його захисник зазначали, що ні досудовим, ні судовим слідством не встановлено належного власника викраденої техніки, оскільки у справі наявні документи про володіння нею різними господарюючими субєктами.

Разом із тим, апеляційним судом зазначені заяви не перевірені та не спростовані.

Поза увагою апеляційного суду залишились посилання ОСОБА_2 на його непричетність до виготовлення ключів, керування технікою та спільної її реалізації.

Крім того, захисник ОСОБА_1 вказував на необґрунтованість прийнятого судом рішення про часткове задоволення цивільного позову.

Проте, в тексті апеляційної ухвали цей довід апеляції захисника відсутній, так само як і відповідь на нього.

Таким чином, апеляційний суд, залишаючи апеляції без задоволення, фактично не навів для цього жодних підстав, обмежившись перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, і постановив щодо них ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки не містить підстав, за якими апеляції захисника та засудженого залишені без задоволення, а їх доводи про неповноту і неправильність досудового та судового слідства залишено поза увагою колегії суддів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 351 КПК України про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших зазначених у статті 348 КПК України осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці обяв суду.

Згідно з ч. 3 ст. 354 КПК України про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень і шляхом поміщення оголошення на дошці обяв суду.

Проте, як убачається з матеріалів справи, після надходження апеляцій засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було, цивільного позивача як учасника процесу не було належним чином повідомлено про їх надходження та дату призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції ( т.5 а.с. 161).

У свою чергу апеляційний суд при вирішенні питань, повязаних із підготовкою справи до апеляційного розгляду, не усунув вказаних порушень та розглянув апеляції засуджених і захисника ОСОБА_1 без належного повідомлення представника цивільного позивача про проведення судового засідання в апеляційній інстанції.

За наведених обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2, а також у порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно повно та всебічно перевірити всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій, а також інші доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_2 і його захисника, при необхідності провести судове слідство та постановити рішення з дотриманням усіх вимог закону.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_2 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу щодо них направити на новий апеляційний розгляд.