Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григорєвої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Щепоткіної В.В.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула 28 лютого 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк пять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Постановлено стягнути з Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району Київської області у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 100000 грн, на користь ОСОБА_3 200000 грн.

Ухвалено рішення про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 20:50, керуючи на підставі шляхового листа технічно справним автомобілем марки УАЗ - 3741 АС-U-396294 (державний номерний знак НОМЕР_1), який належав Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району Київської області, та рухаючись по вул. Шевченка в с. Тарасівці у напрямку м. Боярки Києво-Святошинського району Київської області зі швидкістю 30 км/год, порушив пункти 1.3, 1.5, 20.2, 20.3, підпункти «б, в» п. 20.5 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , а саме: неправильно оцінив дорожні умови та дорожню обстановку, доїжджаючи до залізничного переїзду залізничної станції «Тарасівка» в м. Боярці, проігнорував забороняючий сигнал світлофора, звуковий сигнал, положення шлагбаума, яким повинен був керуватися, не переконався чи не наближається залізничною колією потяг, продовжив рух, унаслідок чого відбулося зіткнення автомобіля з пасажирським потягом № 49 сполученням Київ-Трускавець. Внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) пасажири автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли, а ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації діяння засудженого, просив судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у звязку з мякістю призначеного засудженому покарання, навівши цьому відповідні мотиви.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, пояснення прокурора, який не підтримав касаційної скарги і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладенні у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 3 ст. 286 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що стосується доводів прокурора про мякість призначеного засудженому покарання, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому та особі засудженого, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

При призначенні засудженому покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості злочину, особу ОСОБА_1 (не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має на утриманні хвору матір пенсіонерку), таку помякшуючу покарання обставину, як щире каяття, і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Розглядаючи апеляцію прокурора на вирок за аналогічними касаційним доводами, апеляційний суд належним чином відповідно до вимог ст. 377 КПК обґрунтував своє рішення стосовно правильності призначення засудженому покарання місцевим судом.

Крім того, апеляційний суд додатково врахував, що ОСОБА_1 вчинив злочин з необережності і на момент апеляційного розгляду справи вважався інвалідом 2-ї групи.

Тому з урахуванням наведених обставин і даних про особу засудженого, на думку колегії суддів, немає підстав вважати призначене покарання мяким.

У звязку з цим касаційна скарга прокурора не може бути задовлена.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.