Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григорєвої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Щепоткіної В.В.,

за участю прокурора Діордієва С.Г.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

розглянула 28 лютого 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 24 грудня 2009 року та ухвалу колегії суддів військового апеляційного суду Центрального регіону України від 02 квітня 2010 року щодо ОСОБА_3,

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено до покарання у виді штрафу: за ч. 1 ст. 320 КК в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн, з позбавленням права обіймати посади, повязані з обліком, зберіганням, відпуском наркотичних, психотропних та сильнодіючих речовин, на строк один рік; за ч. 2 ст. 321 КК в розмірі пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно зі ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання в розмірі пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, з позбавленням права обіймати посади, повязані з обліком, зберіганням, відпуском наркотичних, психотропних та сильнодіючих речовин, на строк один рік.

На підставі п. «б» ст. 1 Закону України від 19 квітня 2007 року «Про амністію» ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання.

Ухвалено рішення про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_3 визнано винною в таких злочинах. Будучи військовою службовою особою старшою медичною сестрою терапевтичного відділення військової частини А 1063, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків, ОСОБА_3 порушила вимоги статей 21, 23 Закону України «Про лікарські засоби», статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (548-14) (далі ЗСУ), підпунктів 4.11.2, 5.14.3, 5.14.4, 6.1.16, 6.2.2 Інструкції щодо поводження з наркотичними, психотропними та отруйними лікарськими засобами в ЗСУ, розробленої відповідно до наказу Міністерства охорони здоровя України (далі МОЗ) від 18 грудня 1997 року № 356, пунктів 54, 93, 94, 119, 131 Інструкції щодо поводження з наркотичними і отруйними лікарськими засобами в ЗСУ, затвердженої наказом Міністра оборони України від 3 травня 1995 року № 105, пунктів 3.8. 4.2. Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів в лікувально-профілактичних закладах, затверджених наказом МОЗ від 16 грудня 2003 року № 584 (z0275-04) , ст. 1003 Керівництва з медичного забезпечення армії та військово-морського флоту, затвердженого наказом заступника міністра оборони СРСР начальника Тилу Збройних Сил СРСР від 31 травня 1989 року № 64, пунктів 213, 216, 222, 223, 231 Керівництва з роботи військових аптек, затвердженого начальником Центрального військово-медичного управління Міністерства оборони СРСР, п. 35 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я.

Так, ОСОБА_3 всупереч зазначеним нормативним актам отримувала з аптеки на терапевтичне відділення військової частини А 1063 психотропні та отруйні сильнодіючі лікарські засоби, термін придатності яких минув. Зокрема вона отримала: 15 та 23 листопада 2006 року згідно з вимогами 138, 146, 10 і 20 пігулок сібазону 0,005 - № 20 відповідно; 1, 9, 13, 19 березня 2007 року згідно з вимогами 39, 45, 47, 55, 20, 10, 10, 10 ампул атропіну сульфату 0,1 % по 1 мл відповідно.

Ці засоби у ті ж дні були обліковані у терапевтичному відділенні і поміщенні до сейфу, що знаходився в маніпуляційному кабінеті терапевтичного відділення, де ОСОБА_3 їх зберігала та поступово відпускала для лікування потреб.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушив питання про скасування судових рішень і просив направити справу на новий судовий розгляд у звязку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального та кримінального закону. При цьому захисник стверджував, що справу розслідувано та розглянуто неповно. Неправильно встановлено фактичні обставини та розтлумачено законодавство, яке регулює порядок здійснення діяльності, повязаної з обігом згаданих у вироку засобів і речовин і не надано належної оцінки протоколу виїмки медичних засобів, акту документальної ревізії медичного постачання аптеки, показанням свідків та засудженої, стосовно яких допущено однобічну та необєктивну оцінку.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги і прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 320, ч. 2 ст. 321 КК, суд зробив на підставі доказів, які дослідив та оцінив з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Мотиви щодо оцінки доказів суд докладно навів у вироку з дотриманням вимог ст. 334 КПК.

Зокрема, суд обґрунтовано поклав в основу вироку: показання засудженої про отримання в аптеці на терапевтичне відділення військової частини сібазону 0,005 - № 20 та атропіну сульфату 0,1% по 1 мл; показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про попередження ОСОБА_3 при отриманні в аптеці згаданих засобів про закінчення терміну їх придатності, про неодноразове отримання від засудженої ліків з закінченим терміном придатності; дані про зберігання в аптеці наркотичних, психотропних та отруйних лікарських засобів, термін придатності яких закінчився.

Належну оцінку надав суд і протоколу виїмки медичних засобів та акту документальної ревізії медичного постачання аптеки, на які сторона захисту посилалась, обґрунтовуючи порушення вимог кримінально-процесуального закону. Детально проаналізував службові обовязки засудженої на посаді старшої медичної сестри терапевтичного відділення.

Ці доводи та доводи про неповноту й необєктивність судового розгляду, порушення процесуальних норм закону, неналежну оцінку доказів обвинувачення, аналогічні зазначеним у касаційній скарзі, апеляційний суд ретельно перевірив і на їх спростування з дотриманням вимог ст. 377 КПК в ухвалі навів відповідні аргументи. Дати іншу оцінку доказам, про що фактично просив захисник у касаційній скарзі, а також скасувати судові рішення у справі у звязку з однобічністю й неповнотою судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи касаційний суд згідно з чинним законодавством не вправі.

Покарання, призначене засудженій ОСОБА_3 з дотриманням вимог ст. 65 КК, відповідає вчиненому та її особі. Акт амністії, за яким її звільнено від покарання, застосовано правильно.

У звязку з цим підстав для задоволення касаційної скарги захисника не вбачається.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 24 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Центрального регіону України від 02 квітня 2010 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 без задоволення.