Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні 23 лютого 2012 рок у у м. Києві справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 3 червня 2011 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості

- за ч. 2ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 2 роки 11 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він у жовтні 2010 року за сараєм, розташованим у домоволодінні за місцем його проживання, виявив дикоростучу рослину коноплі, яку зрубав та висушив з метою використання в лікарських цілях без мети збуту. 21 січня 2011 року в ході проведення оперативної закупки ОСОБА_1 збув частину коноплі, вагою 19,332 г., легендованій особі за 200 гривень. 21 лютого 2011 року в ході проведення оперативної закупки ОСОБА_1 повторно збув частину коноплі, вагою 16,906 г., легендованій особі за 200 грн., а решту коноплі зберігав без мети збуту в лікарських цілях. В цей же день в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 на горищі житлового будинку було виявлено скляну банку ємкістю 0,5 л, до половини заповнену речовиною рослинного походження зеленого кольору, а на горищі сараю виявлено чотири гілки з листям зеленого кольору з характерним запахом коноплі.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність винності та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, просить скасувати вирок щодо нього та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Посилається на те, що суд безпідставно застосував ст. 69 КК України, оскільки не зазначив, які саме пом’якшуючі обставини стали підставою для прийняття такого рішення. Вважає, що наведене неправильне застосування кримінального закону потягло м’якість призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а вирок – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України, суд, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу за цей злочин.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, суд взяв до уваги, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання. При цьому суд не зазначив, які саме обставини враховував як такі, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та, з урахуванням особи винного, стали підставою для застосування ст. 69 КК України, що, на думку колегії суддів, свідчить про необгрунтованість рішення суду щодо призначення засудженому покарання нижче найнижчої межі санкцій закону та без призначення додаткового покарання.

Крім того, як убачається зі змісту вироку, це судове рішення не відповідає вимогам ч. 1 ст. 334 КПК України, якою передбачено, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. Так, місця вчинення злочину судом не встановлено та у вироку не зазначено.

Таким чином, у зв’язку з порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного покарання, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд. В разі підтвердження обвинувачення, пред’явленого засудженому органом досудового слідства, призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати неправильним застосуванням кримінального закону.

Керуючись ст. ст.394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 3 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.