Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 23 лютого 2012 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого вироком Тернопільського міськрайонного суду від 23 червня 2010 року за ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 364 КК України на 6 місяців арешту з позбавленням права обіймати керівні посади в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 1 рік 6 місяців, за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу у сумі 850 грн з позбавленням права обіймати керівні посади в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 1 рік, за ч. 1 ст. 209 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 2 роки з конфіскацією коштів або іншого майна здобутого злочинним шляхом та з конфіскацією майна, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати керівні посади в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 3 роки з конфіскацією коштів або іншого майна здобутого злочинним шляхом та з конфіскацією майна, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання за цим та попереднім вироком виконувати самостійно.

Згідно з вироком, ОСОБА_5, будучи головою Правління Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації інвалідів і підтримки інвалідного руху", яка є засновником підприємства "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації інвалідів і підтримки інвалідного руху", фактично здійснював організацію та керівництво фінансово-господарською діяльністю підприємства "Оберіг", тобто виконував організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції, а також працюючи з 8 вересня 2008 року директором підприємства "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації інвалідів і підтримки інвалідного руху", будучи службовою особою та виконуючи функції з фактичної виплати заробітної плати працівникам підприємства "Оберіг", за обставин встановлених судом та наведених у вироку, протягом 2008 року при виплаті заробітної плати заволодів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, коштами працівників підприємства "Оберіг" - ОСОБА_6 в сумі 4880,04 грн, ОСОБА_7 в сумі 1088,85 грн, ОСОБА_8 в сумі 2271, 53 грн, ОСОБА_9 в сумі 550,48 грн, ОСОБА_10 в сумі 3281 грн, коштами підприємства "Оберіг" в сумі 5550,51 грн, а всього на загальну суму 17 622, грн., які привласнив.

Крім того, ОСОБА_5, будучи службовою особою, з метою заволодіння коштами підприємства "Оберіг", зловживаючи своїм службовим становищем, 1 грудня 2008 року вніс в офіційний документ – наказ №11 К від 1 грудня 2008 року завідомо неправдиві відомості, на підставі чого при виплаті в грудні працівникам підприємства "Оберіг" заробітної плати за грудень 2008 року заволодів коштами, нарахованими ОСОБА_11, в сумі 574, 55 грн, які привласнив.

Також, ОСОБА_5, будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах підприємства "Оберіг", склав і підписав як директор підприємства "Оберіг" "Довідку про фонд заробітної плати" 15 вересня 2008 року, "Звіт про кількість працюючих на підприємстві інвалідів" 24 вересня 2008 року, "Список працюючих на підприємстві "Оберіг" інвалідів" в які вніс завідомо неправдиві відомості, які подав в Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та отримав довідку від 25 вересня 2008 року органу соціального захисту інвалідів про кількість працюючих інвалідів та загальну кількість працюючих на підприємстві "Оберіг" інвалідів, в якій зазначені неправдиві відомості. Зазначену довідку ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи в інтересах підприємства "Оберіг", подав в Регіональну комісію з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів у Тернопільській області разом із іншими документами, де 29 вересня 2008 року на підставі даної довідки та поданих ОСОБА_5 документів безпідставно прийнято рішення про надання дозволу підприємству "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації інвалідів і підтримки інвалідного руху" на право користування пільгами з податку на додану вартість та з податку на прибуток терміном з 1 жовтня 2008 року по 1 липня 2009 року.

Внаслідок зазначених дій директора підприємства "Оберіг" ОСОБА_5, підприємством "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації інвалідів і підтримки інвалідного руху" за період з 1 жовтня 2008 року до 1 липня 2009 року не сплачено податку на прибуток в сумі 14 865,4 грн та податку на додану вартість в сумі 38 841,5 грн, а всього на загальну суму 53 706,9 грн, що в 177,5 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим спричинено збитки державі на вказану суму.

При цьому ОСОБА_5, усвідомлюючи факт незаконного отримання, внаслідок вчинення їм суспільно небезпечного протиправного діяння, грошових коштів в сумі 53 706,9 грн, вчинив фінансові операції з отриманими грошовими коштами та використав їх для здійснення господарської діяльності підприємства "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації інвалідів і підтримки інвалідного руху" з метою надати їм легального статусу.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено. Вирок в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 209 КК України скасовано, а справу закрито на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України, виключено з резолютивної частини вироку вказівку про призначення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 1 рік. Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 3 ст. 191, ч. 1 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину, особі засудженого та безпідставне застосування ст. 75 КК України. Просить ухвалу скасувати, а справу – направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, засудженого, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, в касаційній скарзі прокурором не оспорюється.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального

закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов’язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції, правильно врахував обставини, що пом’якшують покарання ОСОБА_5 та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів. Так, апеляційний суд, зокрема, врахував позитивну характеристику за місцем проживання, часткове визнання вини, щире каяття, перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей, стан здоров’я засудженого, його інвалідність, відшкодування заподіяної шкоди та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував кримінальний закон, призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тому доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 надано суду касаційної інстанції заяви від 2 лютого 2012 року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про повне відшкодування ОСОБА_5 заподіяних збитків та відсутність у потерпілих претензій до засудженого, постанови від 20 грудня 2012 року про закінчення виконавчих проваджень у зв’язку зі сплатою ОСОБА_5 боргу ОСОБА_9 у сумі 550,48 грн та судових витрат на користь НДЕКЦ в Тернопільській області у сумі 843,84 грн.

Наведене свідчить про обґрунтованість висновків апеляційного суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

З оригіналом згідно: суддя

О.М. Литвинов