5-1074км12 Про умисну розтрату товарно - матеріальних цінностей, скоєну завідувачем магазину, яка була матеріально-відповідальною особою та на яку покладалося виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій - 23.02.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 23 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2011 року, яким

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 191 на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки; ч. 1 ст. 366 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України засуджену звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною у тому, що з 18 березня 2011 року по 13 травня 2011 року, працюючи на посаді завідувача магазину №0302 "Маркет" у с. Будище Черкаського району Черкаської області, будучи матеріально-відповідальною особою на яку покладалося виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, умисно, зловживаючи службовим становищем, шляхом безоплатної передачі товарів магазину "Маркет" невстановленим слідством особам, здійснила розтрату товарно - матеріальних цінностей Черкаського районного споживчого товариства на загальну суму 18138,92 грн.

Крім цього, ОСОБА_1, 13 травня 2011 року, будучи службовою та матеріально-відповідальною особою на яку покладалося виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, умисно, з метою приховання іншого злочину, внесла завідомо неправдиві відомості до накладних на видаток на дитячий садочок "Струмочок" Будищенської сільської ради щодо кількості товару та в подальшому передала вказані накладні до бухгалтерії Черкаського районного споживчого товариства.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає, що при звільненні засудженої від відбування покарання з випробуванням, суд припустився помилки і всупереч вимогам закону, ст. ст. 75, 77 КК України, звільнив засуджену як від основного так і від додаткового покарання, що є неприпустимим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, на підставі зібраних у справі і досліджених у судовому засіданні доказів, які належно оцінені і отримали правильну кваліфікацію. Обґрунтованість цього висновку і кваліфікація дій засудженої, вид та розмір призначеного їй покарання у касаційному порядку не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону є слушними.

Так, дійшовши висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання у виді позбавлення волі за умови застосування ст. 75 КК України (2341-14) , суд не дотримався вимог кримінального закону.

Відповідно до вимог ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , частиною 1 ст. 75 КК України передбачено звільнення лише від відбування основного покарання з випробуванням. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою не допускається.

Всупереч зазначеним вимогам закону, суд застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, звільнив її від відбування як основного так і додаткового покарання, як про це обґрунтовано зазначено в касаційній скарзі прокурора.

Таким чином, місцевий суд при розгляді і вирішенні справи допустив неправильне застосування кримінального закону, у зв’язку з чим вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене в даній ухвалі та постановити рішення, яке буде відповідати вимогам кримінального закону.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.