Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Шевченко О.О.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 23 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 8 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1

Вироком Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 8 листопада 2011 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 в травні 2009 року, на своїй присадибній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1, виявив 13 дикоростучих рослин коноплі та в серпні 2009 року зірвав їх, відділив кореневу систему від стебла і приніс рослини в своє помешкання, де розклав на горищі з метою висихання, тим самим незаконно придбав, виготовив, та зберігав наркотичний засіб для власного вживання без мети збуту у великих розмірах.

08 липня 2011 року о 19 год. при проведенні огляду за місцем проживання ОСОБА_1, на горищі його будинку, який розташований по АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено суху рослинну речовину, яка згідно висновком експерта №823 від 28 липня 2011 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною) та в перерахунку на висушену речовину становить 1008,92 г.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості через безпідставне застосування ст. 75 КК України, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Стверджує, що судом недостатньо враховано тяжкість і характер вчиненого злочину, який представляє собою підвищену суспільну небезпеку, кількість наркотичної речовини, виявленої у домоволодінні засудженого, вказує на постійний характер вживання ОСОБА_1 наркотичних речовин. Вважає, що виправлення засудженого можливе лише в місцях позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України на підставі зібраних у справі і досліджених у судовому засіданні доказів, які належно оцінені і отримали правильну кваліфікацію. Обґрунтованість цього висновку і кваліфікація дій засудженого у касаційному порядку не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок застосування ст. 75 КК України, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст. 65 КК України та роз’яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 (v0007700-03) (із змінами), при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з вироку суду, при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд урахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що пом’якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вказав про відсутність обставин, що його обтяжують, і призначив засудженому покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, в межах санкцій ч. 2 ст. 309 КК України.

Урахувавши, що ОСОБА_1 раніше не судимий, повністю визнав свою вину і щиро розкаявся, обставини, що пом’якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, вік засудженого, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства і обґрунтовано застосував до нього ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок в апеляційному порядку, обґрунтовано зазначив, що тільки кількість наркотичного засобу вилученого у засудженого, у даному випадку, не може бути підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання. В своїй ухвалі послався на те, що вчинений злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, не страждає на наркоманію, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, усі наведені прокурором в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З такими судовими рішеннями погоджується і колегія суддів касаційного суду, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через неправильне застосування ст. 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 8 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.