Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 23 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та представника цивільного відповідача ТОВ "Компанія "Транспеле" ОСОБА_30 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 1 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року щодо ОСОБА_6

Вироком Машівського районного суду Полтавської області від 1 червня 2011 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 19 грудня 2007 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки,

за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково зараховано відбуту частину покарання за вироком Сєверодонецького міського суду Луганської області від 19 грудня 2007 року та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 відраховано з моменту обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, а саме з 5 червня 2008 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк перебування під вартою за попереднім вироком з 28 червня 2007 року по 5 червня 2008 року.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ТОВ "Компанія Транспеле" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Компанія Транспеле" на користь:

- ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 11 255 гривень 62 копійки та моральну шкоду у розмірі 80 000 гривень;

- ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 10 888 гривень 63 копійок та моральну шкоду в розмірі 80 000 гривень;

- ОСОБА_11 матеріальну шкоду у розмірі 13 135 гривень 98 копійок та моральну шкоду у розмірі 80 000 гривень;

- ОСОБА_12 матеріальну шкоду у розмірі 23 584 гривні 25 копійок та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень;

- ОСОБА_13 та ОСОБА_10 моральну шкоду по 80 000 гривень кожному.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 про стягнення з ТОВ "Компанія Транспеле" на їхню користь щомісячного утримання внаслідок втрати годувальника – залишені без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь:

- ОСОБА_8 судові витрати, пов’язані з розглядом справи в розмірі 1000 гривень на правову допомогу та 1090 гривень за проведення судово-психологічної експертизи, а всього 2090 гривень;

- ОСОБА_9 судові витрати, пов’язані з розглядом справи в розмірі 1000 гривень на правову допомогу та 1090 гривень за проведення судово-психологічної експертизи, а всього 2090 гривень;

- ОСОБА_11 судові витрати, пов’язані з розглядом справи в розмірі 1000 гривень на правову допомогу та 1090 гривень за проведення судово-психологічної експертизи, а всього 2090 гривень;

- ОСОБА_12 судові витрати, пов’язані з розглядом справи в розмірі 1090 гривень за проведення судово-психологічної експертизи;

- - Харківського науково-дослідного інституту імені професора Бокаріуса вартість проведених експертиз в розмірі 8751 гривень 78 копійок.

Звернуто стягнення на майно ТОВ "Компанія Транспеле", на яке органом досудового слідства накладено арешт, а саме в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні злочину за наступних обставин.

11 вересня 2005 року приблизно о 4 годині 45 хвилин ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "Вольво" - сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом платформою "Шмітц", д.н.з. НОМЕР_2, який належить ТОВ "Компанія "Транспеле", рухаючись по автошляху Полтава-Красноград в напрямку м. Красноград, знаходячись за селом Попівка Карлівського району Полтавської області на відстані 353 м від кілометрового знака "35", при виникненні небезпеки для руху, яку він об’єктивно спроможний був виявити, не вжив своєчасно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди і скоїв зіткнення передньою частиною автомобіля "Вольво" в задню частину автомобіля "Мазда-626" д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_12, який рухався в попутному напрямку.

Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажири автомобіля "Мазда-626" ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 отримали тяжкі тілесні ушкодження внаслідок яких наступила їхня смерть, а водій ОСОБА_12 – тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стали порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , відповідно до яких у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року вирок Машівського районного суду Полтавської області від 1 червня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляції прокурора та ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.

У касаційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 порушує питання про скасування постановлених щодо останнього судових рішень та закриття справи за недоведеністю вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, або направлення справи на нове розслідування.

Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на однобічність та неповноту досудового та судового слідства; а також зазначає про наступні порушення: винесення вироку незаконним складом суду, порушення права ОСОБА_6 на захист, в тому числі користуватися послугами перекладача, проведення слідства особою, яка підлягала відводу, порушення таємниці нарадчої кімнати, порушення вимог про обов’язкове пред’явлення матеріалів розслідування для ознайомлення.

При цьому, оскаржує законність проведення слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події, а саме без участі свідка ОСОБА_17, з натиранням номерів автомобіля "Мазда" та за участю понятих, які перед цим виставляли автомобілі для експерименту. Також зазначає, що співробітники міліції видали ОСОБА_12 основний речовий доказ – автомобіль "Мазда", що унеможливило провести трасологічну експертизу.

Ухвала апеляційного суду, на думку захисника, не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, так як суд не мотивував, чому не взяв його доводи до уваги.

В касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТОВ "Компанії "Транспеле" порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_6 судових рішень та направлення справи на нове розслідування у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

При цьому, зазначає, що постанова про порушення кримінальної справи була винесена працівником міліції – ОСОБА_20, який був безпосереднім підлеглим одного з потерпілих – ОСОБА_16; досудове слідство по справі, де потерпілими були діючі та колишні працівники міліції, проводилось працівниками міліції без передачі справи в органи прокуратури. Також вказує, що суд першої інстанції відмовився викликати для допиту єдиного очевидця ДТП – свідка ОСОБА_17; суддя, яка виносила вирок, є племінницею голови судової колегії з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області, а численні заяви на адресу ВССУ про передачу справи на розгляд в суд іншої області залишилися без задоволення. Крім того, вказує, що фактично заявлені цивільні позови в суді не вирішувалися. Звертає увагу на те, що суд у вироку від 01.06.2011 року вирішує питання про передачу потерпілому ОСОБА_18 його автомобіля, коли він був ним проданий ще в 2009 році.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, вважав судові рішення законними та обґрунтованими, просив залишити їх без зміни; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із змісту касаційних скарг захисника в інтересах засудженого ОСОБА_19 та представника цивільного відповідача, вони посилаються на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Тому при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Так, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, не зважаючи на невизнання останнім своєї вини, підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка, а саме показаннями засудженого, даними ним в судовому засіданні про те, що 11 вересня 2005 року приблизно о 4 годині 45 хвилин, в темну добу пори, він, рухаючись зі швидкістю 90 км/год, на відстані 50-60 метрів від себе попереду побачив на проїзній частині дороги темний неосвітлений предмет, приблизно за 8 метрів до предмета на ньому ввімкнулись задні габаритні вогні, і він зрозумів, що це легковий автомобіль, який знаходиться на смузі його руху в попутному напрямку на проїжджій частині дороги в стоячому положенні;

даними протоколу огляду місця події від 11.09.2005 року, схеми та фото таблиці до нього, з яких вбачається місце автопригоди та розташування транспортних засобів із зазначенням їх пошкоджень в момент огляду місця події; даними висновку № 539 від 11 вересня 2005 року, відповідно до якого в результаті медичного огляду станом на 10 годину 40 хвилин ОСОБА_6 не перебував в стані сп’яніння;

даними висновків судово-медичних експертиз №№ 116-118 трупів ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про спричинені їм тілесні ушкодження в результаті ДТП, які знаходяться в причинному зв’язку із їх смертю;

даними висновку судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_12 № 233 від 29.09.2005 року, відповідно до яких внаслідок ДТП йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження;

даними експертиз металів та сплавів №№ 9054, 9055 від 14.10.2005 року, якими досліджувалися лампи передніх фар автомобіля "Вольво" та лампи, вилучені із задніх ліхтарів автомобіля "Мазда-626". При цьому, встановлено, що в момент удару задні фари автомобіля "Мазда-626" були справні та горіли, а тому доводи захисника про те, що в момент удару вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_12 знаходився на проїзній частині дороги без увімкнених освітлюваних приладів, а задні габаритні вогні ввімкнулись на ньому за 8 м до зіткнення, не відповідають матеріалам справи ;

даними висновку авто технічної експертизи № 663 від 30.11.2005 року про місце зіткнення автомобілів;

даними висновку авто технічної експертизи № 497/498 від 16.07.2008 року про пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілів "Вольво" та "Мазда-626";

даними Полтавського обласного центру з гідрометеорології про те, що 10-11 вересня 2005 року відмічалась малохмарна погода, без опадів, а, відповідно до повідомлення Полтавської гравіметричної обсерваторії інституту геофізики ім. С.І. Субботіна, в момент ДТП місяця на небі не було;

показаннями ОСОБА_6, даними ним при допиті його як підозрюваного, в яких він вказав, що 11 вересня 2005 року приблизно о 4 годині 45 хвилин він відчув, що засинає і, проїхавши відстань 40-50 м на відстані 8 м в ближньому світлі фар, побачив, що на проїжджій частині знаходиться легковий автомобіль;

показаннями свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, якими спростовується застосування до ОСОБА_6 недозволених методів слідства та порушення прав останнього на захист;

показаннями свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які були запрошені в якості понятих при проведенні відтворення обстановки та обставин події, та підтвердили, що вказана слідча дія проведена у відповідності із законом, та будь-яких фальсифікацій з боку працівників міліції не вбачається;

показаннями експерта ОСОБА_29, який в судовому засіданні підтвердив висновок проведеної ним автотехнічної експертизи від 17.11.2010 року про те, що ОСОБА_6 міг уникнути зіткнення шляхом гальмування, навіть якби автомобіль "Мазда" стояв на місці.

Об’єктивність оцінки наведених у вироку доказів було з достатньою повнотою перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, з чим погоджується і касаційна інстанція.

Доводи касаційних скарг, аналогічні доводам, викладеним в апеляції захисника в інтересах засудженого, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, та були обґрунтовано спростовані. Ухвала апеляційного суду є мотивованою, відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає, касаційний суд погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК України, а тому доводи захисника засудженого про безпідставне його засудження за вчинення вказаного злочину є необґрунтованими.

Всі д оводи касаційних скарг про порушення судами кримінально – процесуального закону при розгляді справи щодо ОСОБА_6, у тому числі про злочинну змову працівників міліції, прокуратури та суду Полтавської області щодо фальсифікації доказів та постановлення незаконних рішень, винесення вироку незаконним складом суду, порушення права ОСОБА_6 на захист, в тому числі користуватися послугами перекладача ( від послуг адвоката на слідстві відмовився, а в суді захисник приймав участь та захищав його інтереси; українець, вивчав українську мову, особисто у процесуальних документах зазначав, що володіє української мовою), проведення слідства особою, яка підлягала відводу, порушення таємниці нарадчої кімнати, порушення вимог про обов’язкове пред’явлення матеріалів розслідування для ознайомлення, ретельно перевірені касаційною інстанцією і не найшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, а тому є неспроможними та задоволенню не підлягають.

Цивільні позови, за винятком стягнення із засудженого на користь потерпілих витрат на правову допомогу, вирішені в законному порядку, істотних порушень при цьому колегія суддів не вбачає. Тому доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача в цій частині є також необґрунтованими.

У зв’язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень та направлення справи щодо ОСОБА_6 на нове розслідування або для закриття справи, як про це просить захисник засудженого в касаційній скарзі.

Покарання призначено ОСОБА_6 з врахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, за час перебування в Полтавському СІЗО характеризується задовільно, з липня 2007 року перебуває на обліку в наркологічному кабінеті Сєверодонецької РЛ, має на утримані малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2; відсутність обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання. Крім того, суд врахував, що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин, спричинену потерпілим шкоду не відшкодував, тому обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення за злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки. Оскільки ОСОБА_6 судимий 19 грудня 2007 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, то йому обґрунтовано остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.

Тому, колегія судів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_6, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, при перевірці матеріалів справи, колегія суддів виявила безпідставне вирішення у кримінальному судочинстві питання про стягнення судом із засудженого витрат на правову допомогу потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11

Так, відповідно до вимог статей 91, 93 КПК України в рамках кримінального провадження у справі відшкодуванню підлягають судові витрати та оплата послуг захисника підсудного, передбачені вказаними нормами закону.

Витрати ж, на оплату юридичних послуг адвоката, понесені потерпілими, не відносяться до судових. Це питання вирішується окремо за правилами цивільного судочинства. Про неможливість розгляду питання оплати юридичних послуг у порядку кримінального судочинства зазначено й у роз’ясненнях, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" (v0011700-95) .

Однак місцевий суд не виконав вимоги цього закону, а Апеляційний суд не усунув вказані порушення, та залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без зміни.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що, в порядку ст. 395 КПК України, судові рішення в частині стягнення із ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 по 1000 грн. кожній в рахунок компенсації понесених витрат на правову допомогу слід скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

При перевірці матеріалів кримінальної справи колегія суддів не вбачає істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування, зміни з інших мотивів, ніж зазначено вище, оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та представника цивільного відповідача ТОВ "Компанія "Транспеле" ОСОБА_30 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 1 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України вирок Машівського районного суду Полтавської області від 1 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року щодо засудженого за ч. 3 ст. 286 КК України ОСОБА_6 змінити:

скасувати в частині стягнення з нього на користь потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 по 1000 (одній тисячі) гривень витрат на правову допомогу, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.