Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,

за участю прокурора Діордієва С.Г.

захисника ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні 23 лютого 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 липня 2011 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 424 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь військово-медичного клінічного центру Західного регіону 804 грн. 24 коп. матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 9 вересня 2011 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він, проходячи військову службу у військовій частині А2166, дислокованій у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області, будучи на посаді старшини центру каналоутворювальних систем батальйону зв'язку у військовому званні "старший прапорщик", 23 липня 2010 року, не зважаючи на те, що перебував у триденній відпустці за сімейними обставинами, після розведення особового складу, знаходячись біля особистого гаражу, що розташований на території військового містечка, в порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 50, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (548-14) та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (551-14) , будучи невдоволеним неналежним виконанням підлеглим солдатом ОСОБА_3, який проходив строкову військову службу у тій же частині у військовому званні "солдат", наказу відремонтувати косу, умисно застосував до нього фізичне насильство, а саме, вихопив з його рук пилу та наніс нею останньому удар по голові, від якого ОСОБА_3 не відчув фізичного болю, однак, образився та відмовився виконувати наказ ОСОБА_2 ремонтувати косу та косити траву. Засуджений, будучи невдоволеним відмовою молодшого за військовим званням підлеглого солдата виконувати його вказівки, умисно застосував щодо ОСОБА_3 фізичне насильство, а саме, умисно наніс останньому удар древком коси по лівому передпліччю та удар рукою в обличчя, спричинивши легкі тілесні ушкодження, у зв?язку з чим потерпілого було госпіталізовано у травматологічне відділення ВМКЦ Західного регіону, де він перебував на лікуванні з 23 липня по 27 липня 2010 року.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, що потягло безпідставне засудження ОСОБА_2 Захисник вважає, що суд не надав належної оцінки зібраним доказам та показанням свідків у суді, не усунув суперечності між ними, в основу вироку поклав недопустимі докази. Зазначає, що суд безпідставно урахував в якості обтяжуючої покарання обставини "вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в службовій залежності від винного", оскільки зазначена обставина є кваліфікуючою ознакою злочину і не може бути врахована при призначенні покарання. Вважає, що апеляційний суд необгрунтовано не взяв до уваги порушення, допущені судом першої інстанції.

У доповненні до касаційної скарги захисник зазначає, що суд не мотивував у вироку свій висновок про неможливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання та просить звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу тільки в частині доводів, які викладенні у доповненні, думку прокурора, який вважав, що касаційну скаргу необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі змістом ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення у тій частині, в якій воно було оскаржене. Тому колегією суддів перевіряється законність судових рішень щодо ОСОБА_2 лише у тій частині, у якій захисник підтримав свою касаційну скаргу.

Частиною 4 ст. 67 КК України передбачено, що в разі, коли будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. У порушення зазначеної вимоги закону, суд не звернув увагу на те, що вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в службовій залежності від винного, в даному випадку є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, та безпідставно врахував це ще раз як обставину, що обтяжує покарання. За таких обставин, у порядку ст. 395 КПК України, з мотивувальної частини вироку необхідно виключити названу обставину, що обтяжує покарання засудженого.

З урахуванням того, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, мав заохочення за місцем проходження військової служби, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, після звільнення з місця проходження військової служби був працевлаштований у квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова, де характеризувався позитивно, обставини, що обтяжують покарання, відсутні, колегія суддів вважає, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, тому дійшла висновку про необхідність застосування щодо нього ст. 75 КК України.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України, судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають зміні із виключенням зазначеної ознаки, що обтяжує покарання, а засуджений підлягає звільненню від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 9 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінити.

У порядку ч. 1 ст. 395 КПК України, виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання засудженого – вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в службовій залежності від винного.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого обов`язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи.

У решті судові рішення залишити без зміни.

ОСОБА_2 з-під варти звільнити.