Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Пойди М.Ф. суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А. за участю прокурора Сенюк В.О. засудженого ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 лютого 2012року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 4серпня 2009року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22вересня 2011року щодо нього.

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 4серпня 2009року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на три роки;

за ч.1 ст. 135 КК України до покарання у виді на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на три роки.

З ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стягнуто відповідно 2240грн. 60коп., 25000грн., 25000грн. та 20000грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22вересня 2011року вирок змінено.

Призначене ОСОБА_5 покарання помякшено та ухвалено вважати його засудженим:

за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки;

за ч.1 ст. 135 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

ОСОБА_5 визнано винуватим в тому, що він, 6січня 2007року близько 8годині 30хвилин, керуючи без реєстраційних документів автомобілем Фольксваген Пасат, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Жовтневій у с.Карапиші Миронівського району Київської області, порушив вимоги п.п. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , перевищив допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 та велосипедистку ОСОБА_11, які рухались по правому краю проїжджої частини у попутному напрямку. З місця події ОСОБА_5 зник, залишивши ОСОБА_11 у небезпечному для життя стані. Внаслідок дорожньотранспортної події ОСОБА_10 загинула на місці події, а ОСОБА_11 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості, просить змінити ухвалу апеляційного суду, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора про відхилення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Згідно зі ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених засудженими злочинів, особу винного, помякшуючі та обтяжуючі покарання обставини, а також поведінку ОСОБА_5 після вчиненого.

Колегія суддів враховує, що ухвалою Верховного Суду України від 8липня 2010року скасовано ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18листопада 2009року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. В ухвалі суду касаційної інстанції зазначено, що звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, його поведінку після вчиненого, та думку з приводу призначеного покарання потерпілих. При новому розгляді справи апеляційний суд повинен був мати на увазі, що за зазначених в ухвалі Верховного Суду України обставин, звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням, є безпідставними.

Оскільки згідно зі ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглядає справу в касаційному порядку є обовязковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, то призначене покарання відповідає вимогам закону, а доводи касаційної скарги про необхідність звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на увагу не заслуговують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, в звязку з чим судові рішення слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів,

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 4серпня 2009року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22вересня 2011року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.