Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Крижановського В.Я., Наставного В.В., за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області Вегери В.М. на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2011 року відносно ОСОБА_5, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого,

- за ст. 185 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначеним вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.06.2011 року, у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 день.

- за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків призначено шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 червня 2011 року у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він 13 жовтня 2009 року близько 10 год. 30 хв. шляхом вільного доступу через незачинені двері зайшов до приміщення кабінету № 7 управління соціального захисту населення у Звенигородському районі, Черкаської області, що розташований за адресою м. Звенигородка вул. Енгельса, 135, Черкаської області, звідки таємно, умисно, з корисливою метою, викрав чуже майно, яке належить потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 233 грн., після чого з місця вчинення злочину зник.

Він же, повторно, 14 липня 2010 року близько 10 год. 20 хв. шляхом вільного доступу, через незачинені двері зайшов в приміщення кабінету № 72 НАСК «Оранта», що розташований за адресою м. Звенигородка, проспект Шевченка, 63, Черкаської області, звідки таємно, умисно, з корисливою метою, викрав чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 820 грн., після чого з місця вчинення злочину зник.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок щодо засудженого скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону, при цьому вказує на неправильне застосування ст. 70 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів та безпідставне застосування ст. 71 КК України при призначенні засудженому остаточного покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги, наявність підстав для скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 70 ч.4 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами передбаченими в статті 72 цього Кодексу. Проте, суд першої інстанції при призначенні засудженому покарання цих вимог закону не врахував.

Згідно матеріалів справи злочини, за вчинення яких ОСОБА_5 засуджено вироком від 22 вересня 2011 року, він скоїв 13 жовтня 2009 року та 14 липня 2010 року, тобто до засудження попереднім вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 червня 2011 року.

За таких обставин, покарання необхідно призначити відповідно до вимог ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, а остаточне покарання - на підставі ст. 70 ч.4 КК України, підстави для застосування ст. 71 КК України відсутні.

Вказаних вимог кримінального закону судом першої інстанції дотримано не було, а остаточне покарання було призначене за сукупністю вироків, що передбачено ст. 71 ч.1 КК України.

Отже, доводи касаційній скарзі прокурора про неправильне застосування кримінального закону є обґрунтованими.

Враховуючи зазначене, вирок суду щодо засудженого підлягає скасуванню, а справа щодо нього направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно врахувати наведене, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (1001-05) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на новий судовий розгляд.