5-1851км15 Про незаконне проникнення до квартири з метою скоєння розбійного нападу та відкритого заволодіння майном потерпілого - 03.12.2015 Прийняття

за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Броварського міжрайонного суду Київської області від 14 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року щодо них,

за участю прокурора Деруна А.І.,

засуджених ОСОБА_4,

їх захисників адвокатів Стороняка В.Я., Перетятька О.В.,

вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2014 року засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кожного за ст. 187 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є власністю кожного з них. Строк відбуття покарання кожному з них вказано рахувати з 09 червня 2013 року.

Вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винуватими і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

08 червня 2013 року приблизно о 18 годині між братами ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_8 з іншого боку, які перебували в під'їзді будинку АДРЕСА_5, виникла словесна суперечка з приводу неповернення боргу останнім. З метою примусити ОСОБА_8 повернути борг, брати ОСОБА_5 почали наносити йому численні удари кулаками по голові та тілу, спричиняючи тим самим фізичний біль. Намагаючись уникнути спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 підбіг до кв. № 132, в якій мешкала його рідна сестра ОСОБА_9 з чоловіком ОСОБА_10 та їх малолітньою дочкою. Переслідуючи ОСОБА_8, у братів ОСОБА_5 виник злочинний умисел на незаконне проникнення до квартири, де проживає ОСОБА_8 з метою вчинення розбійного нападу та відкритого заволодіння майном останнього.

У той же день, приблизно о 18 годині 05 хвилин, ОСОБА_4, діючи умисно та з корисливих мотивів, за попередньою змовою зі своїм братом ОСОБА_5, через незачинені вхідні двері, подолавши фізичний опір ОСОБА_8, який намагався перешкодити їм зайти до житлового приміщення, умисно, незаконно, проникли до квартири АДРЕСА_2.

В цей час в коридор квартири з житлової кімнати вийшли ОСОБА_9 та її чоловік ОСОБА_10, яким брати ОСОБА_5 повідомили, щоб вони передали їм грошові кошти, які, з їх слів, їм був винен ОСОБА_8 Отримавши відмову ОСОБА_5, попередньо узгодивши свої дії з ОСОБА_4, забіг у приміщення кухні квартири, схопив на полиці кухонний ніж та, повернувшись до коридору, в якому перебували ОСОБА_8 зі своєю сестрою ОСОБА_11, тримаючи ніж в правій руці і погрожуючи подружжю ОСОБА_11 та ОСОБА_8 його застосуванням, повторно, висловив вимогу передачі грошових коштів або майна.

При спробі потерпілої ОСОБА_9 із власного мобільного телефону марки "LG KF510" викликати працівників міліції ОСОБА_5 наніс один удар кулаком правої руки в область виличної частини голови потерпілої ОСОБА_11, спричинивши їй легке тілесне ушкодження та відкрито заволодів зазначеним мобільним телефоном вартістю 1 349 гривень 95 копійок.

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою відкритого заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я, та з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, погрожуючи застосуванням ножа, діючи узгоджено, брати ОСОБА_5 нанесли численні удари руками та ногами по голові і тілу потерпілого ОСОБА_10, який сприймав дії нападників, як реальну загрозу для його життя, а також життя його дружини ОСОБА_9 і ОСОБА_8

Подавивши волю потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до вчинення опору, для реалізації злочинного умислу на вчинення нападу з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_4 відкрито заволодів належним ОСОБА_10 комп'ютерним монітором марки "LG L194WT", вартістю 1 307,67 грн. та належними ОСОБА_8 грошима в сумі 120 грн.

Після вчинення вказаних дій, брати ОСОБА_4 залишили місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядились викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять вирок та ухвалу щодо себе скасувати, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції. Вказують на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, внаслідок чого було зроблено помилковий висновок про доведеність їх вини у вчиненні інкримінованого їм злочину. Вказують на те, що судами не було допитано свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які можуть підтвердити їх невинуватість. Звертають увагу на обставину того, що слідчу дію пред'явлення особи до впізнання було проведено з порушенням процесуального закону, оскільки їм не було надано захисника, чим порушено їх право на захист.

В доповненнях до своїх касаційних скарг засуджені вказують на те, що судами обох інстанцій належним чином не було з'ясовано обставини події, яка відбулася 08 червня 2013 року у будинку потерпілих, як і не перевірено доводи сторони захисту щодо наявності у кожного з них алібі на момент вчинення злочину. Вказують на інші порушення кримінального процесуального закону, які вплинули на помилковість висновків судів щодо їх вини у вчиненні злочину, якого вони не вчиняли.

Заслухавши доповідача, доводи засуджених та захисників про підтримання касаційних скарг, доводи прокурора про заперечення проти касаційних скарг та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги засуджених підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Зі змісту положень ст. 419 КПК України вбачається, що ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Проте, в порушення таких вимог процесуального закону суд апеляційної інстанції не зазначив в ухвалі, не з'ясував, не перевірив та не дав відповіді на наступні доводи апеляційних скарг засуджених ОСОБА_5 та їх захисника - адвоката Фролькіса С.Е. щодо:

- допущеного працівниками органів досудового розслідування порушення закону під час затримання братів ОСОБА_5 та вимог ст. 29 ч. 3 КПК України щодо мови, якою має здійснюватись кримінальне провадження;

- безпідставності посилання у вироку суду на відповіді, дані ОСОБА_5 в суді першої інстанції, як такі, що вказують на доведеність їх вини, оскільки вони на підставі ст. 63 Конституції України відмовились від дачі показань, про що зазначено у вироку суду;

- допущеного органом досудового розслідування порушення закону при збиранні доказів, оскільки частина з них була зібрана до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення розбійного нападу в квартирі АДРЕСА_3, а з урахуванням вимог ст. 86 КПК України такі докази є недопустимими.

Крім того, апеляційний суд, хоч і зазначив в ухвалі, проте належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг щодо протиріч у показаннях потерпілих та свідка ОСОБА_8, які потребують додаткового дослідження та перевірки.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційних скарг і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.

Крім того, у своїх касаційних скаргах засуджені брати ОСОБА_5 посилаються на те, що на момент вчинення злочину у вони перебували в іншому місці, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і про допит яких вони порушували питання в апеляційному суді. Проте, в матеріалах кримінального провадження відсутній носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді апеляційної інстанції, що не дає змоги касаційному суду перевірити доводи касаційних скарг в цій частині.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

Таким чином, доводи касаційних скарг засуджених в цій частині є обґрунтованими і в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги - задоволенню частково. Інші доводи касаційних скарг засуджених щодо допущених порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду провадження судом першої інстанції, доводи щодо непричетності братів ОСОБА_5 до вчинення злочину та перебування їх на час його вчинення в іншому місці підлягають перевірці при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.