Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 21 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 7

серпня 2009 року за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового складання покарань, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 7 серпня 2009 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року, вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2011 року, залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_6, будучи раніше судимим вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 7 серпня 2009 року за ч. 1 ст. 164 КК України, умисно злісно ухилився від сплати встановлених рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2001 року коштів (аліментів) на утримання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 18 квітня 2001 року і до повноліття, але не менше Ѕ частини неоподаткованого мінімуму доводів громадян на дитину.

Засуджений ОСОБА_6 на виклики державної виконавчої служби не з’являвся, працевлаштуватися не намагався, приховав дохід від тимчасових доходів, маючи заборгованість по сплаті аліментів в період з червня 2008 року по 2 квітня 2009 року, з 7 травня по 25 листопада 2009 року, з 4 грудня по 1 лютого 2010 року, з 18 лютого по 1 липня 2010 року, в результаті чого станом на 1 липня 2010 року допустив заборгованість на суму 8863 грн 89 коп.

У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого, просив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. При цьому захисник зазначив, що місцевий суд під час розгляду справи безпідставно відхилив клопотання ОСОБА_6 про допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, свідчення яких, на думку засудженого, мали значення у справі. В зв’язку з цим, скаржник вважав, що судом було порушено право засудженого на захист, що являється істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти доводів касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі пояснень потерпілої ОСОБА_10, свідчень ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, а також даних, що містяться у копії виконавчого листа від 30 квітня 2001 року, довідки-розрахунку про заборгованість по аліментам, та інших доказів по справі, зібраних і досліджених у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочині, і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 164 КК України. Покарання ОСОБА_6 призначене у відповідності з вимогами закону, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винуватого, всіх обставин, які обтяжують і пом’якшують його покарання.

Доводи захисника, викладені в касаційній скарзі, про порушення судами права засудженого на захист, являються безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та на вимогах закону.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно, всебічно та об’єктивно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок по справі, не встановлено.

Таким чином, підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.