Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 21 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 серпня 2011 року.

Вказаною постановою, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, засудженого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 08 лютого 2011 року, за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк три роки з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого,

звільнено від відбування цього покарання на підставі ст. 84 КК України на час хвороби.

Згідно з постановою суду ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2010 року, оскільки після постановлення вироку він захворів на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання.

У касаційній скарзі прокурор просив скасувати судові рішення про звільнення ОСОБА_6 від покарання через його хворобу, оскільки суд у порушення вимог ст. 408 КПК України прийняв зазначене рішення за відсутності подання установи, яка відає відбуванням покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, пояснення захисника, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 вироком міськрайонного суду від 07 жовтня 2010 року, залишеного буз зміни ухвалою апеляційного суду від 09 серпня 2011 року, засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк три роки з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Згідно зі ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування.

Міськрайонний суд, врахував характер захворювання засудженого, його особу, те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, є інвалідом 1-ї групи довічно, дійшов обґрунтованого та законного рішення про необхідність звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на час хвороби.

Доводи, наведені в касаційній скарзі про порушення судом вимог закону і, зокрема, ст. 408 КПК України, що виявилося у прийнятті судом відповідного рішення за відсутності подання установи, яка відає відбуванням покарання, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 408 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. 84 КК України, питання про звільнення від покарання за хворобою може бути вирішено місцевим судом за місцем відбування покарання на підставі подання установи, яка відає відбуванням покарання, і висновку лікарняної комісії.

За змістом вказаної статті КПК (1001-05) звільнення від покарання за хворобою може бути застосовано тільки у випадку, якщо засуджений занедужав на психічне або інше тяжке захворювання під час відбування покарання.

Таке положення кримінально-процесуального закону не кореспондується з положеннями ст. 84 КК України, яка передбачає звільнення від покарання не тільки осіб, які захворіли під час його відбування, а й тих засуджених, котрі після вчинення злочину або постановлення вироку захворіли на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання і вироки щодо яких у зв’язку з цим не були виконані.

З огляду на конкретні обставини справи суд прийняв правильне рішення про можливість вирішення питання про звільнення ОСОБА_6 від покарання за його клопотанням, належно його вмотивувавши.

Як убачається з довідки Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 24 травня 2011 року № 18, ОСОБА_6 знаходиться на стаціонарному лікуванні в Луцькій міській клінічній лікарні з діагнозом: "ІХС. Стабільна стенокардія напруги, ФК ІІІ – ІV. Післяінфарктний кардіосклероз (13лютого2011 року.). Постійна форма фібриляції передсердь. Екстрасистолічна аритмія. Системні тромбоемболічні ускладнення (судини нижніх кінцівок та головного мозку: лакунарний ішемічний інсульт у вертебробазилярному басейні від 01квітня 2011 року.). Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ст. 2 ССР дуже високий; гіпертинзивна енцефалопатія ІІ ст., цефалічний та стійкий виражений вестибуло-атактичний синдром. СН ІІ Б – ІІІ ст. з нападами гострої лівошлуночкової недостатності, ФК ІІІ – ІV. Тромбоемболія дрібних стінок легеневої артерії від 28березня 2011 року на фоні тромбозу задньої великогомілкової вени лівої ноги".

Волинською обласною МСЕК 27 квітня 2011 року ОСОБА_6 був оглянутий і у зв’язку зі складністю випадку та прогресуванням цього захворювання всю медекспертну документацію було направлено в НДІ реабілітації інвалідів м. Вінниці для вирішення експертного питання.

Згідно з висновком Вінницького інституту реабілітації інвалідів від 23 травня 2011 року № 468 обласній МСЕК рекомендовано визнати 1-у групу інвалідності, оскільки виявлена патологія може призвести у ОСОБА_6 до значної залежності від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій.

Відповідно до наказу Державного департаменту України з виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я від 18 січня 2000 року № 3/6 вказані хвороби входять до п. 8 переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання (а. с. 4).

Голова Волинської обласної МСЕК ОСОБА_7 своїми показаннями в судовому засіданні підтвердив, що наявні у ОСОБА_6 захворювання згідно наказу Державного Департаменту України з виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я від 18.11.2000 р. № 3/6 є підставою для подання до суду матеріалів про його звільнення від відбування покарання (а. c. 14 зворот).

Ураховуючи такі дані про стан здоров’я засудженого та виходячи з того, що наявні в нього хвороби входять до зазначеного Переліку захворювань, суд дійшов обґрунтованого висновку, що наявні у ОСОБА_6 захворювання перешкоджають відбуванню покарання і з наведенням у постанові відповідних мотивів прийняв законне рішення про звільнення засудженого від відбування покарання.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не є підставою для скасування чи зміни судового рішеня про звільнення ОСОБА_6 від покарання за хворобою.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 серпня 2011 року про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання за хворобою залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.