Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 21 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 26 липня 2011 року, постановлену за результатами апеляційної перевірки вироку Гагарінського районного суду м. Севастополя від 16 вересня 2010 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Грузії, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Постановлено стягнути з засудженого судові витрати та вирішено питання про речові докази відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він у ніч з 28-го на 29 червня 2009 року у стані алкогольного сп’яніння через відкрите вікно проник до житлового приміщення будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрав таке майно: ноутбук "Соні" вартістю 6500 грн, модем ЕС 226 вартістю 350 грн, що належали ОСОБА_7, мобільний телефон "Нокіа 1200" вартістю 100 грн з SIM-картою оператора "МТС" вартістю 10 грн, на рахунку якої було 14 грн, мобільний телефон "Нокіа 1112" вартістю 100 грн із SIM - картою мобільного оператора "Київстар" вартістю 300 грн, 70 грн, належні ОСОБА_8, мобільний телефон "Нокіа-2650" вартістю 150 грн із SIM - картою мобільного оператора "МТС" вартістю 10 грн, на рахунку якого було 15 грн, сумку темно-коричневого кольору вартістю 1100 грн, в якій знаходилися пластиковий та картонний пакети з документами і зв’язка ключів, що не представляють матеріальної цінності, гаманець вартістю 400 грн, 50 грн, належні потерпілій ОСОБА_9

В кінці червня 2009 року ОСОБА_5 через вікно проник у квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно викрав мобільний телефон "Нокіа Н 76і" вартістю 1500 грн із SIM -картою мобільного оператора "МТС", на рахунку якої грошей не було. З викраденим він зник і розпорядився ним на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_10 матеріальних збитків на суму 1500 грн.

Також у кінці червня 2009 року ОСОБА_5 через вікно проник до приміщення житлового будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав з кишені сорочки ОСОБА_11 300 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 змінено. Виключено зі вступної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, та доповнено її вказівкою про те, що він був раніше засуджений вироком Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2010 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років. У силу ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя від 16 вересня 2010 року, більш суворим, призначеним за вироком Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2010 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років.

Зменшено суму стягнення у рахунок відшкодування матеріального збитку на користь потерпілої ОСОБА_7 з 11 419 грн до 6 500 грн.

У касаційній скарзі прокурор послався на те, що апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_5 більш суворе покарання, ніж було призначено вироком місцевого суду, повинен був постановити вирок, а не ухвалу. У зв’язку з цим просив ухвалу апеляційного суду скасувати а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 378 КПК України апеляційний суд у випадках необхідності застосування до засудженого більш суворого покарання скасовує вирок місцевого суду і постановляє свій вирок, який повинен відповідати вимогам статей 332 - 335 КПК України (1001-05) .

Однак суд апеляційної інстанції не дотримався зазначених вимог кримінально-процесуального закону і роз’яснень, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року (v0001700-06) "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ у апеляційному порядку", згідно з якими апеляційний суд за наявності для того підстав постановляє вирок щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується.

Так, після розгляду апеляції прокурора, в якій порушувалося питання про скасування вироку місцевого суду в частині призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання з урахуванням того, що вироком Бахчисарайського районного суду його було засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, 70 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років та про постановлення в цій частині щодо нього нового вироку з призначенням ОСОБА_5 покарання шляхом поглинення менш суворого покаранням, призначеного вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя від 16 вересня 2010 року, більш суворим, призначеним за вироком Бахчисарайського районного суду, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначена апеляція підлягає задоволенню та визначив ОСОБА_5 за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі на строк на п’ять років замість трьох, призначених місцевим судом.

За таких даних обставин апеляційний суд обрав неправильну форму судового рішення, оскільки суд задовольняючи апеляцію прокурора, в якій порушувалося питання про скасування вироку на підставі застосування більш суворого покарання, мав постановити вирок, а не ухвалу, як це зроблено в цій справі.

Наведені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону завадили апеляційному суду постановити законне й обґрунтоване рішення у справі, а тому вони тягнуть скасування ухвали апеляційного суду з подальшим направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого суду апеляційної інстанції необхідно повно й усебічно дослідити всі обставини справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.