Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.

суддів Широян Т.А., Матієк Т.В.,

за участю:

прокурора Таргонія О.В.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня 2011 року.

Вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2011 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На ОСОБА_1 покладені обов’язки згідно пп. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

За ч. 2 ст. 146 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Цим же вироком засуджені також ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня 2011 року вирок суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, 21 квітня 2010 року близько 22 години в с. Зеленче Дунаєвецького району Хмельницької області, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, за попередньою змовою, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, на території автозаправочної станції СВК "Зеленченський" відкопали та викрали 8 чавунних стовпчиків огорожі, чим завдали підприємству матеріальної шкоди на загальну суму 1450 грн., якими розпорядились на власний розсуд.

Крім того, 18 серпня 2010 р. близько 23 години 30 хвилин в с. Балин Дунаєвецького району Хмельницької області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу домоволодіння по АДРЕСА_1 умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нанесли декілька ударів руками та ногами по різних частинах тіла ОСОБА_4, який проходив повз них. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завели потерпілого ОСОБА_4 на подвір'я будинку АДРЕСА_1, що належить їх брату - ОСОБА_3, де продовжили періодично наносити удари руками та ногами по різних частинах тіла потерпілого.

Внаслідок побиття потерпілому ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу щодо нього у зв’язку із порушенням кримінально-процесуального законодавства і справу направити на новий апеляційний розгляд.

В той же час, обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції в частині його засудження за ч. 2 ст. 296 КК України фактичним обставинам справи, порушення його права на захист, що полягало у тому, що суд безпідставно відмовляв йому у прийнятті заявлених його захисником клопотань, вказує на фізичний вплив на нього з боку працівників міліції з метою дачі ним та його братом неправдивих показань, на підставі яких його визнано винним у вчиненні злісного хуліганства, які апеляційний суд залишив поза увагою.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає судові рішення щодо ОСОБА_1 законними та обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення; самого засудженого, який наполягав на задоволенні його касаційної скарги з підстав, викладених у ній та просив його виправдати за ч. 2 ст. 296 КК України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

З урахуванням того, що касаційна скарга потерпілого ОСОБА_4 була визнана такою, що не підлягає розгляду внаслідок пропуску строку на подачу касаційної скарги, розгляд справи проводиться за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 в межах заявлених ним касаційних вимог.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються засудженим. У зв'язку з наведеними, доводи засудженого ОСОБА_1 в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Разом з тим, виходячи із встановлених у справі фактичних обставин вчинених засудженим ОСОБА_1 злочинів, його злочинні дії судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України, як злісне хуліганство, вчинене групою осіб, та викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та у відповідності до вимог ст. 377 КПК України виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 законним і обґрунтованим.

Суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи ОСОБА_1про непричетність його до вчинення злочинів, за які він засуджений, які аналогічні тим, що викладені ним же у касаційній скарзі.

Викладені в ухвалі мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про порушення судом його права на захист спростовуються матеріалами справи. Зокрема, інтереси засудженого в суді представляв захисник ОСОБА_5, залучений до участі у справі ще на стадії досудового слідства. Як свідчать матеріали справи, свої обов’язки захисник виконував належним чином. Що ж до розгляду заявлених захисником клопотань під час розгляду справи, то порядок їх вирішення відповідав вимогам кримінально-процесуального закону.

Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про застосування щодо нього та його брата ОСОБА_6 недозволених заходів з метою примушування до дачі неправдивих показань, оскільки вони нічим не підтверджуються, і які також були належним чином перевірені при розгляді справи апеляційним судом.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу, а також усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку покарання, призначене судом ОСОБА_1, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому колегія суддів погоджується з мотивами, наведеними місцевим судом, якими він обґрунтував можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 по справі розглянутий у відповідності із вимогами закону з урахуванням наданих на його підтвердження доказів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня 2011 року щодо нього – без зміни.